Коли з’явилися домашні коти в Європі – геномне дослідження встановило час завезення з Північної Африки – новини науки

Свійські тварини поширилися Європою з Північної Африки разом із римським зерном.

Нове дослідження геному котів встановило важливий момент в історії їх одомашнення, визначивши, коли вони з’явилися у Європі. Науковці з’ясували, що домашніх котів завезли на континент приблизно 2000 років тому на початку Римської імперії та, ймовірно, морським шляхом, передає Reuters.

Результати дослідження, опублікованого в журналі Science, свідчать, що поширення котів у Європі відбулося завдяки торгівлі Середземним морем. Моряки могли перевозити котів на кораблях як мисливців на мишей, супроводжуючи судна з єгипетським зерном, яке доставляли до портів Римської імперії. 

Нові дані спростовують давню гіпотезу про те, що домашні коти потрапили до Європи 6000-7000 років тому. Раніше вважали, що їх завезли мігрантаи-землероби з Близького Сходу.

“Ми показуємо, що найдавніші геноми домашніх котів у Європі виявлені з періоду Римської імперії”, – зазначив провідний автор дослідження, палеогенетик Клаудіо Оттоні з Римського університету Тор Вергата. 

У дослідженні використали дані останків котів із 97 археологічних пам’яток по всій Європі та Близькому Сході, а також із ДНК сучасних тварин. Науковці проаналізували 225 кісток як домашніх, так і диких котів віком від 10 000 до 125 років тому, а також створили 70 давніх геномів.

Дослідники встановили, що котячі останки з доісторичних європейських пам’яток належали виключно диким котам. Домашні тварини з’явилися значно пізніше і походять від африканського дикого кота.

“Поява домашньої кішки в Європі є важливою, оскільки вона знаменує собою знаменний момент у її довготривалих стосунках з людьми. Коти – це не просто ще один вид, який прибув на новий континент. Це тварини, які глибоко інтегрувалися в людські суспільства, економіку та навіть системи вірувань”, – зазначив палеогенетик Марко Де Мартіно, співавтор дослідження.

Генетичні дані виявили два окремі випадки завезення котів із Північної Африки. Приблизно 2200 років тому на острів Сардинія потрапили дикі коти, від яких походить сучасна популяція місцевих диких тварин. Натомість завезення домашніх котів відбулося близько двох століть потому і заклало основу сучасних генетичних ліній. Дослідження показало, що не існувало єдиного місця одомашнення, а процес включав кілька регіонів і культур. 

“Час генетичних хвиль інтродукції з Північної Африки збігається з періодами, коли торгівля навколо Середземномор’я сильно активізувалася”, – сказала зооархеологиня з Королівського Бельгійського інституту природничих наук Беа Де Купере. За її словами, коти, ймовірно, подорожували як мисливці на мишей, але могли також мати символічне чи релігійне значення.

Найдавніший зразок домашнього кота, генетично близького до сучасних, датується 50 роком до нашої ери – 80 роком нашої ери. Він походить із римського форту вздовж річки Дунай в австрійському Маутерні.

Попри значний прогрес, дослідники наголошують, що багато питань залишається відкритими: “Одомашнення котів – складна справа. Зараз ми можемо сказати лише про час завезення домашніх котів до Європи з Північної Африки. Ми не можемо точно сказати, що відбувалося раніше і де”.

Нові наукові дослідження доводять, що взаємодія між котами та їхніми власниками створює невидимий зв’язок, заснований на окситоцині – так званому “гормоні любові”. Як і у випадку з собаками, доброзичливі контакти, зокрема погладжування, викликають взаємний викид окситоцину як у людини, так і у тварини, зміцнюючи прихильність і знижуючи рівень стресу.