У Провінційному парку “Динозавр” (Dinosaur Provincial Park) в Альберті, Канада, вчені виявили, що два види яскраво-помаранчевих лишайників — Rusavskia elegans та Xanthomendoza trachyphylla — оселяються безпосередньо на скам’янілостях динозаврів, створюючи унікальні спектральні сигнатури. Завдяки цим властивостям дрони з високоточною оптикою можуть ідентифікувати місця розташування скам’янілих решток навіть на великій висоті, повідомляє Interesting Engineering.
“Це дослідження показує, як сучасні організми можуть допомогти нам знайти давні”, — зазначив провідний автор роботи доктор Браян Піклз з Університету Редінга. Він додав, що ці лишайники є мініатюрними екосистемами, які розвиваються на рештках динозаврів віком понад 75 мільйонів років, і наголосив, що використання дронів для фіксації їхніх спектральних сигнатур може радикально змінити спосіб пошуку скам’янілостей.
Ідея використання лишайників як природних маркерів не нова. Ще у 1980 році канадський палеонтолог Даррен Х. Танке припустив, що помаранчева пігментація на викопних кістках центрозавра може бути виявлена за допомогою супутників. Тепер, завдяки сучасним технологіям дистанційного зондування, його теорія стала реальністю — хоча й за допомогою дронів.
Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, передбачало використання безпілотників із сенсорами, які фіксують зображення з роздільною здатністю 2,5 см на піксель. Вчені виявили, що лишайники мають нижчий коефіцієнт відбиття у синіх довжинах хвиль і вищий — у ближньому інфрачервоному діапазоні. Це створює чітку спектральну сигнатуру, яка дозволяє ідентифікувати скам’янілості з висоти близько 30 метрів.
Два досліджувані види покривали до 50% поверхні кісток, тоді як на навколишній породі — менше ніж 1%. Вчені пояснюють це тим, що рештки динозаврів утворюють ідеальне середовище для росту лишайників — лужний, вапняний і пористий субстрат, збагачений кальцієм.
“Закономірність, за якою лишайники ростуть переважно на кістках, була відома десятиліттями, але тепер її вдалося кількісно підтвердити. Коли вперше натрапляєш на ділянку з оголеними рештками, зазвичай спершу бачиш “килим” помаранчевого лишайника, а не самі кістки”, — пояснив доктор Калеб Браун із Королівського музею палеонтології Тіррелла.
Метод на основі аерофотознімання має кілька важливих переваг. Він дозволяє виявляти скам’янілості у важкодоступних або віддалених районах, знижуючи витрати на польові дослідження та мінімізуючи вплив на навколишнє середовище. Особливо ефективно технологія працює у напівпосушливих регіонах, де лишайники можуть тривалий час колонізувати відкриті поверхні кісток.
Дослідницька команда планує розширити методику, щоб охопити більші території. Нові алгоритми розпізнавання лишайників дозволять проводити картографування за допомогою літаків та супутників. Це, за словами науковців, відкриє шлях до системного пошуку скам’янілостей у масштабах цілих континентів.
Раніше вчені виявили в Андах, на висоті близько 3000 метрів, майже повний скелет одного з найдавніших динозаврів у світі, якого назвали Huayracursor jaguensis. Ця невелика довгошия рептилія жила приблизно 230-225 мільйонів років тому, наприкінці тріасового періоду, коли динозаври тільки починали з’являтися.