Життя за межами Землі – крижаний океан Енцелада може бути придатним для існування – новини науки

Стабільний тепловий механізм під кригою може забезпечити існування рідкого океану протягом мільярдів років.

Вчені з Оксфордського університету, Південно-західного дослідницького інституту та Інституту планетарних наук у Тусоні представили перші докази значного теплового потоку на північному полюсі Енцелада — крижаного супутника Сатурна. Це відкриття спростовує попередні припущення, що активність обмежується лише південним полюсом, і свідчить, що супутник випромінює значно більше тепла, ніж очікувалося, пише Phys.

Дослідження, опубліковане у журналі Science Advances, вказує на те, що внутрішня енергія Енцелада може підтримувати його підлідний океан у рідкому стані. Наявність води, тепла й таких хімічних елементів, як фосфор і складні органічні сполуки, робить цей світ одним із найімовірніших кандидатів на існування життя поза Землею.

Підземний океан Енцелада залишається стабільним завдяки припливному нагріванню — впливу гравітації Сатурна, яка розтягує і стискає супутник під час обертання, утворюючи внутрішнє тепло. Надлишок енергії може призвести до надмірної активності, а її нестача — до замерзання океану, тому рівновага між тепловими втратами й припливною енергією є критичною для потенційного існування життя.

“Енцелад — ключова ціль у пошуках життя поза Землею. Розуміння того, як довго він може утримувати енергію, є вирішальним для оцінки його життєздатності”, — зазначила доктор Джорджина Майлз, провідна авторка дослідження.

За допомогою даних космічного апарата NASA Cassini, науковці порівняли спостереження за північним полюсом супутника, зроблені у 2005 та 2015 роках. Виявилося, що поверхня північного полюса тепліша приблизно на 7 Кельвінів (-266,15 °C), ніж прогнозувалося, що вказує на витік тепла з підземного океану.

Виміряний тепловий потік — близько 46 міліватів на квадратний метр, або дві третини середнього теплового потоку земної кори. Загалом Енцелад втрачає приблизно 35 гігаватів енергії, що еквівалентно потужності понад 66 мільйонів сонячних панелей або 10,5 тисячі вітрових турбін. Разом із південним полюсом сумарні втрати тепла сягають 54 гігавати, що майже точно відповідає прогнозованому припливному нагріванню — підтверджуючи стабільність його океану.

“Те, що ми бачимо узгодженість між тепловими втратами та припливним нагріванням, — це переконливий доказ того, що океан Енцелада може залишатися рідким протягом геологічно тривалого часу”, — наголосила доктор Карлі Ховетт, співавторка дослідження.

Вчені зазначають, що наступним кроком буде визначення віку океану, щоб зрозуміти, чи існує він достатньо довго для розвитку життя. Крім того, аналіз теплових даних дозволив оцінити товщину крижаної оболонки супутника: від 20 до 23 км на півночі і в середньому 25-28 км по всій поверхні — дещо більше, ніж показували попередні розрахунки.

“Виявити настільки слабкі теплові сигнали вдалося лише завдяки тривалим спостереженням місії Cassini”, — підкреслила Майлз. Вона додала, що результати підтверджують потребу у нових довготривалих місіях до “океанічних світів”, які можуть містити умови для життя.

Хоча питання існування життя поза Землею досі залишається відкритим, вчені зосередили пошуки на кількох перспективних об’єктах, зокрема на Марсі, де роверами виявлено ознаки давнього мікробного життя. Атмосфера Венери також привертає увагу через можливе існування мікроорганізмів у верхніх шарах, а крижані супутники Юпітера та Сатурна вважаються головними кандидатами завдяки наявності підповерхневих океанів і органічних молекул.