Малі небесні тіла Сонячної системи поділяються, окрім іншого, на астероїди та комети. Астероїди складаються переважно з кам’янистих та металевих порід. Комети містять також лід і газ, які під час наближення до Сонця випаровуються та утворюють характерний світловий хвіст. Видання IFLScience пояснює, як серед безлічі таких об’єктів астрономи розпізнають ті, що прилетіли з інших зоряних систем.
Зараз науковцям достеменно відомо про три такі об’єкти. У 2017 році виявлено 1I/Oumuamua. У 2019 році вчені підтвердили позазоряне походження 2I/Borisov. І у 2025 році ведеться активне спостереження за 3I/ATLAS.
Класифікація відбувається у кілька етапів. Спершу вчені перевіряють, чи небесне тіло реальне. Через специфіку роботи космічного обладнання нібито небесний об’єкт може виявитися фікцією.
Справа у тому, що техніка для спостереження іноді фіксує як комету чи астероїд помилку під час пікселізації даних, заломлені детектором космічні промені. Або ж такий ефект знаків на проєкції неба дають програмні збої в алгоритмах обробки даних.
Це явище не рідкість і навіть отримало окрему назву. Псевдооб’єкти на зображеннях вчені називають артефактами спостереження (observational artifacts). Щоб переконатися у тому, що побачене — не обман, за об’єктом спостерігають у різний час і з різних телескопів. Якщо він рухається і поводить себе послідовно, то є справжнім небесним тілом, а не артефактом.
Усі небесні тіла рухаються по еліптичній орбіті. Положення Сонця на еліпсі називають фокусом. Кожен еліпс має два фокуси. В астрономічному контексті сонячний фокус має фізичний вимір і це власне наша зоря. Другий фокус — геометричний, без реального об’єкта. Його вираховують для того, щоб визначити еліптичність орбіти.
Форма еліпса більш округла чи приплюснута — це залежить від параметру під назвою ексцентриситет. Астрономи пояснюють:
“Нульовий ексцентриситет означає коло, де два фокуси знаходяться в одній точці (центрі). Чим ближче ексцентриситет до одиниці, тим більше буде стиснута орбіта.
Об’єкти, на яких впливає тяжіння Сонця, мають ексцентриситет від нуля до одиниці. Ті ж, що прилетіли з інших зоряних систем, — більше одиниці. Тобто їхні орбіти настільки витягнуті, що вже нагадують гіперболи, а не замкнені еліпси. Ексцентриситет для комети 1I/Oumuamua — це 1,2, для комети 2I/Borisov буде 3,5 та для комети 3I/ATLA параметр сягатиме від 6,1 до 6,2.
Така велика витягнута орбіта пояснюється тим, що міжзоряні об’єкти наближаються до Сонця, але на їх траєкторію впливає не лише гравітація нашої зірки. Міжзоряні тіла викликають ажіотаж у наукових колах, адже дають рідкісну можливість вивчити елементи і явища із систем, де людям не вдавалося побувати.