Гіпопотами населяли територію Центральної Європи набагато пізніше, ніж вважалося, пише Independent. Нове дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, показало, що ці теплолюбні тварини мешкали у долині Верхнього Рейну на південному заході сучасної Німеччини приблизно від 47 000 до 31 000 років тому.
Досі науковці припускали, що звичайні бегемоти (Hippopotamus amphibius) зникли з регіону близько 115 000 років тому, залишившись лише в Африці на південь від Сахари. Проте нові скам’янілості доводять, що вони пережили частину останнього льодовикового періоду, існуючи в умовах, які раніше вважалися занадто холодними для цього виду.
“Це дослідження переконливо доводить, що льодовиковий період не був однаковим скрізь. Локальні кліматичні відмінності разом формують складну загальну картину, подібну до головоломки”, — зазначив керівник розкопок Вільфрід Розендаль із Потсдамського університету.
Кістки бегемотів знайшли у гравійних і піщаних відкладеннях Верхнього Рейну, які зберегли рештки тварин протягом тисячоліть. За словами співавтора роботи Ронні Фрідріха, ступінь збереження зразків виявився надзвичайно високим.
“Дивовижно, як добре збереглися кістки, — сказав він. — Нам вдалося отримати зразки, придатні для генетичного аналізу, що є рідкістю для матеріалів такого віку”.
Геномні дослідження показали, що європейські бегемоти льодовикового періоду були генетично близькі до сучасних африканських, тобто належали до одного виду. Водночас науковці виявили низьке генетичне різноманіття, що свідчить про існування невеликої ізольованої популяції.
Цікаво, що бегемоти з’явилися в регіоні одночасно з тваринами, пристосованими до холоду — мамонтами та шерстистими носорогами. Проте подальше глобальне похолодання, яке розпочалося на початку останнього льодовикового періоду, створило несприятливі умови, що призвели до повного зникнення виду в Центральній і Західній Європі.
“Наступним кроком має стати вивчення інших теплолюбних видів, які досі відносять до останнього міжльодовикового періоду”, — підсумував доктор Розендаль.
Раніше вчені виявили прихований “кліматичний термостат” Землі — геологічний механізм, який може швидко “закопати” надлишок антропогенного вуглецю під морським дном протягом приблизно 100 тисяч років. Науковці припускають, що активізація цього швидкого механізму може компенсувати очікувану затримку і дозволити наступному льодовиковому періоду настати вчасно, попри нинішнє глобальне потепління.