Дослідники пояснили, що саме спричиняє бурі на Сонці, розкривши інформацію про величезний двигун, що знаходиться в глибинах зірки.

Відкриття може поліпшити прогнозування космічної погоди.

Дослідники підтвердили наявність потужного магнітного динамо-механізму Сонця, який активізує плями на зірці та сприяє формуванню інтенсивних сонячних спалахів і викидів корональної маси. Цей механізм розташований на глибині 200 тисяч кілометрів під видимою поверхнею Сонця, що відповідає 16 діаметрам Землі, повідомляє Space.com.

Магнітний динамо-механізм Землі знаходиться у зовнішньому ядрі нашої планети, де конвекція розплавленого заліза створює електричні струми. Ядро Сонця, в свою чергу, є ядерною піччю з подрібнених атомів, а його внутрішні дві третини формують радіаційну зону гамма-випромінювання, тому сонячне магнітне поле там не може виникати. Натомість усі конвективні процеси відбуваються в зовнішній третині Сонця, в так званій конвективній зоні.

Дослідники ставили питання, чи розташоване магнітне динамо Сонця в вузькому приповерхневому шарі, чи ж воно охоплює весь конвективний шар. Найпоширенішою теорією було припущення, що магнітне динамо формується на межі між нижньою конвективною зоною та внутрішньою радіаційною зоною.

Ця межа відома як тахоклін. Крішненду Мандал і Олександр Косовічев з Технологічного інституту Нью-Джерсі протягом 30 років досліджували коливання, які відбиваються на видимій поверхні Сонця (фотосфері) та в його надрах, і знайшли прямі докази того, що динамо дійсно генерується саме там.

“Протягом багатьох років ми підозрювали, що тахоклін має важливе значення для сонячного динамо, але тепер у нас є чіткі спостережні свідчення. [Але] досі ми просто не отримували достатньо інформації зсередини зірки, щоб з упевненістю стверджувати, де організовані інтенсивні магнітні поля Сонця”, – зазначив Мандал.

У ході дослідження вчені використовували дані, зібрані за допомогою доплерівського іміджера Майкельсона обсерваторії SOHO, а також наземної глобальної мережі телескопів Національної сонячної обсерваторії (GONG), до складу якої входять шість телескопів по всьому світу. Обидві обсерваторії розпочали свою діяльність у 1995 році.

SOHO і GONG разом вимірюють змінний характер коливань, що поширюються фотосферою кожні 45-60 секунд. На ці коливання впливають структура надр Сонця, яка визначається потоками плазми в конвективному шарі. Температура та рух цих обертових потоків плазми впливають на період і амплітуду коливань, коли вони проходять через потоки, перш ніж прорватися через фотосферу.

Дослідники виявили, що ці обертові смуги плазми всередині Сонця формують візерунок у вигляді метелика, який відповідає змінам розташування сонячних плям протягом 11-річного циклу магнітної активності Сонця. Сонячні плями — це більш холодні ділянки, створені магнітними полями, що поширюються фотосферою. Тобто, вони є свого роду “відбитком пальця” магнітного поля Сонця.

Вимірювання показали, що цей візерунок виникає в тахоклині, розташованому на глибині 200 000 кілометрів нижче сонячних плям. Тут обертання плазми відрізняється від конвективного шару над нею, де переважають зсувні рухи, що призводять до виникнення електричного струму, який генерує магнітне поле.

Раніше вчені повідомляли, що періоди затишшя в 11-річному циклі активності зірки не є ідентичними, а змінюються. І дослідникам вдалося виміряти зміни її внутрішніх вібрацій під час найглибшого сонячного мінімуму в новітній історії.