Метеорологи вперше змогли зафіксувати мікроскопічні спалахи ультрафіолетового випромінювання, які дерева вивільняють під час грози. Хоча існування цього невидимого явища, яке, як вважалося, виникає внаслідок індукції електричного струму в деревах через заряд грози, було припущено давно, повідомляє Science Alert.
Це світіння називається короною. Воно виникає внаслідок накопичення заряду на кінчиках листя. Раніше його вдалося відтворити в лабораторних умовах і зафіксувати через незвичайні зміни електричних полів у лісах під час гроз.
Дослідники під керівництвом метеоролога Патріка Макфарланда з Університету штату Пенсільванія вирішили підтвердити наявність цього явища. “Це дійсно відбувається; ми це спостерігали; тепер ми знаємо, що це існує”, — зазначив Макфарланд.
Грозові хмари є структурами з величезною електричною турбулентністю. Високі купчасто-дощові хмари містять безліч частинок льоду та пилу, які перерозподіляють заряди, подібно до величезної батареї. Коли різниця між цими зарядами стає достатньо великою, небесні струми між хмарами та землею можуть проявлятися у вигляді блискавки.
Проте цей електричний обмін між землею та небом не завжди є таким драматичним. Іноді дисбаланс заряду може непомітно підніматися вгору по найближчому дереву, чиї вологі стовбури та гілки створюють зручний шлях для руху. Заряд, який заважає шар ізолюючого повітря, накопичується в листі дерева, де він слабо випромінює ультрафіолетове світло.
Макфарланд і його команда змогли відтворити корону в лабораторії. Вони розмістили невеликі ялини та клени в пластикових горщиках під зарядженими металевими пластинами, щоб імітувати заряджені грозові хмари, що проходять над ними. Потім вони вимкнули світло.
“У лабораторії, якщо ви вимкнете все світло, зачините двері та заблокуєте вікна, ви ледве зможете побачити корони. Вони виглядають як блакитне світіння”, — пояснює Макфарланд.
Після цього дослідники змогли відстежити корони в реальному світі, встановивши на автомобіль метеостанцію, детектор електричного поля, лазерний далекомір і перископ, щоб спрямовувати світло в ультрафіолетову камеру. В результаті їм вдалося отримати відео, на якому видно скупчення ультрафіолетових сигналів на гілках, що складаються з 41 виразного спалаху світла, тривалість яких коливалася від 0,1 до 3 секунд. За словами вчених, вони проявлялися спорадично, “перестрибуючи з листка на листок і іноді повторюючи це на одному й тому ж листку”.
Спостереження підтверджують те, що їм вдалося відтворити в лабораторії.
Раніше дослідники з’ясували, що олені залишають ультрафіолетовий слід, який світиться в лісі на цій довжині хвиль. За словами вчених, це відкриття може пролити світло на те, як ці тварини спілкуються між собою та сприймають навколишнє середовище.