Чому найбільша зірка нашої системи належить до карликів – астрономи пояснили класифікацію Сонця – новини науки
Астрономи пояснили класифікацію G2V.
Сонце — найбільший об’єкт Сонячної системи, але його називають карликом. Таке визначення має чітке наукове значення й не пов’язане з розмірами зірки. Астрономи пояснили LiveScience, як класифікують Сонце та що чекає на нього в майбутньому.
Сонце має діаметр близько 1,4 мільйона кілометрів і більш ніж у 100 разів перевищує Землю. Попри це, з астрономічного погляду воно вважається карликовою зорею. Йдеться не про розміри, а про фізичні властивості та стадію еволюції.
Технічно Сонце належить до зірок головної послідовності типу G2V. Літера “V” у цій класифікації означає “карлик”, пояснив професор астрономії Університету Іллінойсу Тоні Вонг. Саме так у спектральній системі позначають зірки, подібні до Сонця.
Термін “карликові зірки” з’явився на початку XX століття. Данський астроном Ейнар Герцшпрунг помітив, що червоні зірки поділяються на дуже яскраві й дуже тьмяні. Яскраві він назвав гігантами, а тьмяні — карликами.
За словами професора Рочестерського технологічного інституту Майкла Річмонда, Сонце за яскравістю та розміром ближче до тьмяних зірок. Саме тому його віднесли до класу карликових, попри те, що воно значно більше за планети.
Літера “G” у класифікації означає жовтий спектральний тип. До нього належать зірки з температурою від 5125 до 5725 градусів Цельсія, пояснив астроном Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики Лукас Гуліано. Температура поверхні Сонця становить близько 5525 градусів.
Позначення G2 вказує, що Сонце дещо гарячіше за середню зірку цього класу. За масою зірки типу G мають від 90% до 110% маси Сонця.
“Вони коливаються від G0 до G9 за зменшенням температури”, — зазначив Вонг.
Водночас називати Сонце жовтим не зовсім коректно. За словами Гуліано, максимум його випромінювання припадає на зелені довжини хвиль.
“Фактичний колір сонячного світла — білий”, — пояснив Вонг.
За даними Сонячного центру Стенфордського університету, Сонце здається нам жовтим через те, що молекули атмосфери розсіюють біле світло. Саме цей оптичний ефект пояснює, чому і небо має блакитний колір.
Сонце належить до зірок головної послідовності, у надрах яких водень перетворюється на гелій. Колір таких зірок залежить від маси, тобто менш масивні світила є червоними або помаранчевими, а масивніші — синіми.
“Сонце жовте, але менш масивні зірки головної послідовності помаранчеві або червоні”, — додав Карлес Баденес з Університету Піттсбурга.
За словами Вонга, Сонце поступово еволюціонує з віком. Від початку головної послідовності воно вже збільшилося на 10% і продовжуватиме рости. Попри це розширення, наша зірка офіційно залишатиметься карликом аж до фінальних стадій свого існування.
За прогнозами Баденеса, через 5 мільярдів років Сонце вичерпає запаси водню і завершить епоху карлика, перетворившись на червоного гіганта. У процесі розширення зірка охолоне і поглине орбіту Венери, а ймовірно — і Землі.
Нещодавно науковці вперше створили точні карти поверхні Альвена — динамічної межі, де сонячний матеріал остаточно покидає атмосферу зорі. Дані зонда Parker Solar Probe підтвердили, що ця оболонка розширюється і стає неоднорідною під час піків сонячної активності.