Міжнародна команда вчених залучили 404-х добровольців, щоб з’ясувати вплив сидіння та лежання на мозок і когнітивні здібності людей. Після 50 років малорухливий спосіб життя стає особливо небезпечним, пише ScienceAlert.
Дослідження проводили вчені з Університету Вандербільта, Університету Піттсбурга та Сеульського національного університету. Вони виявили зв’язок між сидінням і погіршенням когнітивних функцій. У ділянці гіпокампу мозок швидше зменшується. Також дослідники з’ясували, що чередування тривалого сидіння і фізичної активності не виправляє ситуації у людей літнього віку. Малорухливий спосіб життя суттєво підвищує ризик різних типів деменції, включаючи хворобу Альцгеймера.
Учасники експерименту носили прилади для відстеження фізичної активності. Показники фіксувалися тиждень. Після цього впродовж семи років піддослідні здавали тести на когнітивні функції і їм регулярно робили МРТ.
З усіх учасників 87% виконували рекомендовану норму вправ — на тиждень 150 хвилин навантажень помірної інтенсивності. Але все одно ті, що більше сиділи чи лежали, демонстрували погіршення розумових здібностей.
Неактивні люди мали більше ознак нейродегенерації, як от швидше витончення гіпокампу, відповідального за пам’ять. Саме ця ділянка мозку однією з перших зазнає уражень від хвороби Альцгеймера.
Результати не були настільки вражаючими, щоб стверджувати про прямий причинно-наслідковий зв’язок. Але залежність виявилася достатньо помітною, щоб дослідники могли констатувати: чим більше часу ви сидите або лежите, тим швидше старіє мозок. І щоб пригальмувати цей процес, потрібно скоротити пасивно проведений час. Просте збільшення кількості фізичних вправ ніяк не виправить згубні наслідки.
Деменція – синдром, який впливає на роботу мозку. Ця хвороба може супроводжуватися змінами емоційного стану, сприйняття та поведінки. На ранній стадії людина може залишатися цілком самостійною. Вона керуватиме автомобілем, працюватиме та буде соціально активною. На середній стадії людина потребуватиме постійних нагадувань і допомоги з прийманням ванни/душу та перевдяганням (наприклад, потрібно, щоби хтось попередньо розклав одяг). На пізніх стадіях хворий не впізнає рідних, повністю залежний від сторонньої допомоги.