Вчені з’ясували, що загадкові білі кола, які з’являються навколо бочок, що знаходяться на дні Тихого океану, містять сліди лужної речовини, що може розповісти про їхнє походження, повідомляє Science Alert.
Тисячі контейнерів із невідомим вмістом скинули у ХХ столітті біля узбережжя Лос-Анджелеса. В останні десятиліття вчені, які досліджують морське дно за допомогою дистанційних зондів, кілька разів натикалися на них.
Нещодавнє гідролокаційне дослідження виявило близько 27 тисяч бочок, розкиданих по басейну Сан-Педро. Але вчені вважають, що це лише мала частина від передбачуваних півмільйона, які могли бути скинуті виробниками ДДТ (дихлордифенілтрихлоретан), зокрема, хімічною компанією Montrose Chemical Company.
Дослідження неодноразово показували, що отруйний інсектицид все ще присутній у цьому регіоні. Але бочки не розглядалися як його джерело.
“Кислотні відходи, що містять ДДТ, зберігали у великих надземних резервуарах, перевозили в порт Лос-Анджелеса в автоцистернах, перекачували на баржі Cal Salvage, які потім відбуксирували на полігон № 2 і скинули в океан”, — повідомило Агентство з охорони довкілля 2021 року. Вважалося, що бочки містили інші хімічні речовини.
Нове дослідження, проведене групою під керівництвом Джоханни Гутлебен, морської біологині з Інституту океанографії Скріппса Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, підтверджує: хоча ДДТ і його побічні продукти порівняно широко розповсюджені у водах басейну Сан-Педро поблизу місця скидання відходів, їхня концентрація біля бочок не вища біля бочок, як мало б бути, якби вони були джерелом забруднення.
На те, що ж міститься в бочках, можуть вказати білі кільця, які з’являються навколо них. Аналіз відкладень, взятий у цьому місці, показав, що вміст бочок не був кислим гудроном, а навпаки.
Вчені зібрали зразки відкладень з кілець, що оточували три бочки. Деякі з них були настільки твердими, що дослідникам довелося відмовитися від звичних способів узяття керна і використовувати роботизовану руку. Саме тоді Гутлебен зрозуміла, що зразки були надзвичайно лужними, з рівнем pH настільки високим, що єдиними мікробами, що мешкають в осаді, були ті, що зазвичай трапляються в гідротермальних жерлах і лужних гарячих джерелах.
Твердий матеріал, що оточує бочки, складається в основному з мінералу під назвою брусит. Що б не знаходилося в бочках, лужні сполуки реагують з магнієм, що міститься в навколишній морській воді, утворюючи твердий матеріал, схожий на бетон.
У міру розчинення брусит продовжує підвищувати pH навколишнього осаду, утворюючи примарні кільця карбонату кальцію.
“Це розширює наше розуміння наслідків скидання цих бочок. Вражає, що через понад 50 років ми все ще спостерігаємо ці наслідки. Ми не можемо кількісно оцінити вплив на навколишнє середовище, не знаючи, скільки таких бочок із білими ореолами перебуває на поверхні, але вони, вочевидь, чинять локальний вплив на мікроби”, – заявив морський біолог Скріппса Пол Дженсен.
Раніше група геологів з Манчестерського університету оприлюднила відкриття, яке може переглянути уявлення про геодинаміку морського дна. У Північному морі, на північ від Норвегії, вони виявили гігантські підземні кургани з піску, утворені внаслідок незвичного геологічного процесу – занурення щільніших молодших порід під старіші легші відкладення.