Автопригоди до ери підігрівачів і шипів
Щоб ми не ображались на свою водійську долю в умовах зимового дискомфорту, давайте звернемось до досвіду наших батьків та дідусів і пригадаємо, скільки майстерності, витримки і навіть мужності докладали колись в морози не тільки професійні водії, а й власники приватних автівок.
Не можна сказати, що сорок–п’ятдесят років тому конструктори зовсім не думали про комфорт для водіїв. У цьому напрямку вживалось чимало заходів, але рівень масово доступних технологій був трохи іншим. При чому ми маємо на увазі і технології проектування, і виробництва деталей, і експлуатаційних матеріалів.
Запуск двигуна в мороз
Ваша машина неохоче заводиться морозного ранку? Стартер мляво провертає двигун, а той у відповідь лише ображено чмихає? А може, ви, просто не заїхали вчасно на СТО, щоб обслужити ваш акумулятор чи замінити свічки? Подивіться, наскільки більше клопотів мали наші колеги у середині минулого століття.
Завдяки “досконалості” паливної системи (карбюратор) і системи запалювання (бабіна і трамблер), а ще за відсутності олив низької в’язкості запустити пересічний мотор на морозі було непросто.
Треба було підібрати взаємне положення “підсоса” та акселератора, плюс підгадати, як довго тримати включеним стартер, щоб і акумулятор не сів, і мотор завівся. Крім того часто доводилося при перших спалахах у циліндрах підігравати педаллю газу – але теж помірно, щоб і палива додати, і не залити двигун надмірною порцією бензину. Слід визнати, що нові чи абсолютно справні мотори тоді могли запускатись не так проблемно, але через відносно короткий ресурс техніки таких малозношених машин було небагато. І в будь-якому випадку при значних морозах, і нова тодішня машина не була ідеальною.
Коли не було антифризу
Вас дратує потреба прогрівати холодний двигун, витрачаючи дорогоцінні хвилини ранкового часу? Змиріться, бо ваші недалекі предки витрачали перед початком поїздки набагато більше часу.
Більш-менш масовими незамерзаючі рідини для системи охолодження двигуна стали ближче до 1950 – 1960-х років. До того абсолютна більшість техніки їздила “на воді”. А це значить, що перед постановкою на нічну стоянку доводилось зливати воду – відкривши декілька краників на двигуні та радіаторі. При тому потрібно було ще простежити, щоб вода витекла уся, бо навіть півлітри залишку можуть розірвати стінки мотора.
Відповідно, вранці перед поїздкою треба було приготувати порядку десяти літрів гарячої води – щоб залити її в двигун через горловину радіатора. При заливанні доводилось слідкувати, чи учора ввечері не замерзли в кранах останні краплини води. Якщо замерзли, в системі утворяться повітряні пробки, що призведе до перегріву і короблення головки. На додачу, якщо двигун не вдасться завести, то злити з нього воду, яка швидко остигає і загрожує руйнацією мотора, через замерзлий краник не вийде.
Тепер розумієте, чому так часто на старих фото зустрічаються машини з товстими ватяними утеплювачами на капоті і радіаторі? Бо зберегти тепло було простіше, ніж боротися з загрозою розморожування і холодним пуском.
Без зимових шин
Буксуєте в снігу і на слизькому асфальті, попри те, що обрали собі найкращі зимові шини? А може, вам слід просто акуратніше поводитись з педалями? Адже наші батьки і діди якось їздили цілий рік на одних тих самих колесах – і аж ніяк не зимових. Так, це було важко – буксували, підштовхували один одного, борючись з заметами і не гидуючи сталевими ланцюгами поверх шин. А головне, що всі, хто їздив тоді взимку, вміли керувати автомобілем так, як мало хто може це робити зараз.
Холодно в салоні
Довго прогрівається салон, і ви не можете вирушити в дорогу, поки не розпітніють проморожені вікна? А як вам “пічка”, яка дозволяла хіба що зняти в салоні шапку та рукавички? І жодних підігрівів – ані сидінь, ані заднього скла, і тим більше переднього? Водії минулого століття добре знали, що при слабкому опаленні головна проблема – не замерзлий водій, а замерзлі вікна. Оскільки їхати з непрозорим склом не можна, наші діди протирали лобове скло… мішечком із сіллю або серветкою, просоченою гліцерином. Так, від цього іржавіли металеві деталі салону, а на лобовому від гліцерину залишались мутні жирні розводи, але ж лід на склі не заважав бачити дорогу! А щоб скло не пітніло і не обмерзало знову, за будь-якого морозу доводилося тримати відкритою кватирку-вітровичок.
Коротко
До чого ми згадували тут зимові труднощі піввікової давнини? Не тільки для того, щоб всі перейнялися повагою до своїх колег-водіїв з минулого, а щоб ми брали за приклад їхню водійську майстерність. І не забувайте підтримувати у порядку ваше авто, зокрема і ті системи, які відповідають за протистояння сюрпризам зими.
При підготовці статті були використані матеріали AutoBild та музею “Колеса Історії”.