Астероїд, удар якого призвів до знищення динозаврів, ймовірно, також сформував одну з найдовговічніших підземних екосистем на нашій планеті, повідомляє Space.com.
Коли 66 мільйонів років тому величезний камінь вдарив по мексиканському півострову Юкатан, це викликало глобальну катастрофу, яка знищила 75% живих організмів на Землі, включаючи всіх наземних динозаврів.
Проте, за словами науковців, цей самий удар міг створити значне підземне середовище, здатне підтримувати мікробне життя щонайменше протягом восьми мільйонів років — у чотири рази довше, ніж вважалося раніше.
Дослідники застосували додаткові комп’ютерні моделі та виявили, що гідротермальна система, яка виникла під знаменитим кратером Чиксулуб, існувала набагато довше, ніж очікувалося, що робить її найдовговічнішою гідротермальною системою, створеною внаслідок удару астероїда, серед усіх задокументованих на Землі.
«Попередні дослідження, проведені на початку 2000-х років, припускали, що система, сформована ударом Чиксулуба, проіснувала близько двох мільйонів років. Ці висновки ґрунтувалися на комп’ютерних моделях, які навіть на той час вважалися консервативними оцінками, але ми все ж були здивовані результатами нашого дослідження», — зазначила Аннемарі Пікерсгілл, співавторка дослідження зі Шотландського університетського центру екологічних досліджень (SUERC).
Удар астероїда Чиксулуб створив кратер діаметром 200 кілометрів і вивільнив величезну кількість тепла, яке проникло глибоко в земну кору. Після цього морська вода з Мексиканської затоки потрапила в тріщини та розплавлені породи під кратером, сформувавши мережу гарячих, заповнених водою пор і тріщин. Це створило умови, які вчені вважають надзвичайно сприятливими для мікробного життя.
У 2016 році науковці пробурили свердловину в «кільці вершини» Чиксулуба в рамках експедиції 364 Міжнародної програми океанічних досліджень, витягуючи зразки гірських порід із глибоких шарів морського дна. Серед зібраних матеріалів був багатий на калій польовий шпат, що утворився внаслідок циркуляції гарячих рідин у кратері після удару.
Застосовуючи методи аргон-аргонового датування, вчені визначили, що ці мінерали формувалися протягом тривалого часу, починаючи з періоду 66 мільйонів років тому і закінчуючи приблизно 58 мільйонами років тому. Це означає, що гідротермальна активність тривала щонайменше вісім мільйонів років.
Щоб зрозуміти, як це стало можливим, науковці провели комп’ютерне моделювання, яке показало, що кілька факторів діяли разом, підтримуючи сприятливе середовище. Серед них — високо проникаючі тріщинуваті породи, залишкове тепло від самого удару та природна геотермальна енергія регіону.
Вважається, що гідротермальні середовища відіграли ключову роль у виникненні та еволюції життя на ранній Землі. Таким чином, якщо системи, сформовані внаслідок ударів метеоритів, можуть залишатися активними протягом мільйонів років, вони можуть забезпечити стабільні місця проживання, де мікробні спільноти можуть виникати і процвітати навіть після катастрофічних подій, подібних до падіння астероїда Чиксулуб.
Раніше науковці виявили сліди давнього життя під кратером, залишеним астероїдом, що впав на території сучасної Південної Кореї.