Близько 5000 років тому представники неолітичної культури Лянчжу в Китаї виготовляли з людських кісток чаші, маски та інші предмети невідомого призначення. Під час розкопок археологи виявили понад пів сотні людських кісток, змішаних із керамікою та рештками тварин, пише Live Science.
Сліди на кістках — розколювання, шліфування та перфорації — вказують, що їх обробляли інструментами. Радіовуглецевий аналіз, результати якого опубліковані в журналі Scientific Reports, датував знахідки періодом між 3000 і 2500 роками до нашої ери.
За словами біологічного антрополога Джунмея Савади з Університету охорони здоров’я та добробуту Ніїгати, Японія, той факт, що багато оброблених кісток були незавершеними й опинилися серед сміття, може свідчити про “брак шани до мертвих”. При цьому дослідники не знайшли доказів насильницької смерті або навмисного розчленування тіл — ймовірно, кістки обробляли вже після розкладання тіл.
Найпоширенішими артефактами стали черепи, перетворені на предмети. Чотири з них були розрізані горизонтально, утворюючи так звані “чаші черепа”, ще чотири — розколоті вертикально для створення маскоподібних форм. Чашки з людських черепів раніше знаходили у похованнях заможних членів культури Лянчжу, що може вказувати на їх ритуальне або релігійне призначення.
Водночас знайдені “маски” не мають аналогів, як і інші унікальні артефакти — наприклад, череп з отворами на тильній частині чи навмисно сплющена нижня щелепа. На думку Савади, поява таких об’єктів може бути пов’язана з розвитком міського життя: “Ми підозрюємо, що зустрічі з соціальними “іншими” поза межами традиційних спільнот могли змінити ставлення до померлих”.
Дослідження показує, що практика обробки людських кісток у культурі Лянчжу виникла раптово, тривала близько двох століть і згодом зникла. Біоархеолог Елізабет Бергер з Каліфорнійського університету в Ріверсайді вважає, що ці оброблені кістки були “по суті сміттям” і відображають знеособлення, характерне для перших міських суспільств.
“Жителі Лянчжу почали сприймати людські тіла як інертну сировину, — зазначила Бергер. — Але що спричинило це і чому практика зникла через кілька століть?”
Науковці сподіваються, що подальші дослідження допоможуть зрозуміти, коли саме люди добували кістки. А також, яку роль відігравали ці артефакти у формуванні соціальних зв’язків неолітичного Китаю.
Нещодавно археологи виявили в Ахетатоні, давньоєгипетській столиці, унікальний кістяний свисток віком 3300 років, виготовлений із коров’ячої кістки. Цей скромний, але важливий артефакт, імовірно, використовувався “поліцейським” або охоронцем для спостереження за будівельниками, які працювали над царською гробницею.