Археологи під час розкопок 1-10 серпня на городищі Сканькалне в Латвії знайшли підтвердження існування поселення ще з часів пізнього неоліту та бронзової доби. Ця знахідка змінює уявлення про історію цього місця, яке раніше датували лише залізним віком, повідомляє Arkeonews.
Дослідницька група під керівництвом археологів Інари Куніги та Ліене Шведе виявила в глибших шарах ґрунту сліди проживання, що датуються періодом 3000-1800 рр. до н.е. Серед знахідок – сланцева підвіска, крем’яні знаряддя праці та кераміка з різьбленням. Цьогорічні розкопки, що охопили 16 квадратних метрів у північній частині городища, виявили історію ранішу на кілька тисячоліть, ніж попередні дослідження 2022 року, коли знайшли залишки житла із заглибленим вогнищем. Нові знахідки містять залишки деревного вугілля, які дозволять провести радіовуглецеве датування для точного визначення віку споруд.
Хоча культурний шар, залишений лівонцями, був зруйнований, глибші шари зберегли сліди проживання з пізнього неоліту та бронзової доби. Окрім підвіски та крем’яних знарядь, знайдена також овальна крем’яна стріла, що датується серединою I століття н. е. Цей факт свідчить про те, що поселення на цій ділянці існувало до раннього залізного віку.
“Ці відкриття змістили наше розуміння історії городища Сканькалне на набагато раніший період”, – пояснила археологиня Шведе. За її словами, розташування місця на злитті двох річок забезпечувало ідеальні умови для життя, “місцеві жителі можуть пишатися такою давньою спадщиною”.
Раніше, у 1927 році, дослідник Ернест Брастіньш припускав, що укріплення городища датуються пізнім залізним віком (X-XII століття), але нові знахідки спростували цю теорію. Додаткову інтригу додає печера Upurala (“Жертвопринесення”) на піщаній скелі, що, як вважається, була релігійним місцем для давніх мешканців. Таке явище є характерним для лівонських городищ.
У співпраці з Археологічним клубом Ризького студентського палацу, студенти та ентузіасти, зокрема Сергій Лемес та Гвідо Марінс, долучилися до роботи, отримуючи практичний досвід та знання. Всі знайдені артефакти будуть задокументовані та передані до Латвійського національного історичного музею.
Через фізичну складність та великі масштаби городища, археологічні роботи триватимуть ще кілька років. Дослідники сподіваються, що подальші розкопки уточнять хронологію, проллють світло на роль поселення в торгівлі, обороні та духовних практиках, а також стануть містком між далеким минулим Латвії та її сучасною ідентичністю.
Нещодавно археологи виявили, що життя у Помпеях тривало і після виверження Везувію в 79 році н.е., яке поховало місто під вулканічним попелом. Попри масштабні руйнування, деякі вцілілі мешканці повернулися до руїн, утворивши неформальне поселення. Цей період повторного заселення тривав до V століття н.е. і свідчить про те, що історія Помпеїв не закінчилася в день катастрофи.