Антарктичний робот випадково провів місяці під льодом – унікальні дані допоможуть прогнозувати рівень моря – новини науки
Плавучий апарат Argo зібрав дані під шельфовими льодовиками Денмана і Шеклтона.
Крихітний роботизований поплавок уперше в історії провів місяці під льодовиками Східної Антарктики. Він зібрав рідкісні дані про температуру й солоність океану під шельфовим льодом. Результати допоможуть науковцям оцінити ризики танення льодовиків і підвищення рівня моря, пише Interesting Enjeneering.
Автономний поплавок Argo протягом двох з половиною років дрейфував під шельфовими льодовиками Східної Антарктики — одного з найменш доступних регіонів планети. За цей час він подолав близько 300 кілометрів під льодовиками Денмана та Шеклтона.
Під час подорожі зонд зафіксував майже 200 океанічних профілів температури й солоності. Такі вимірювання раніше були недосяжними для людей, суден чи стаціонарних сенсорних систем.
В якийсь момент поплавок зник під льодом на вісім місяців. Дослідники припускали, що апарат втрачено назавжди. Однак після повернення на поверхню він доставив перший в історії океанічний трансект — профіль океану від берега до глибоководної частини, що дозволяє вивчати зміни фізичних, хімічних та біологічних параметрів вертикально та горизонтально з-під шельфового льодовика Східної Антарктики.
“Нам пощастило. Наш безстрашний поплавок дрейфував під льодом і провів вісім місяців під шельфовими льодовиками Денмана та Шеклтона, збираючи профілі від морського дна до основи льоду кожні п’ять днів”, — зазначив океанограф доктор Стів Рінтул з CSIRO (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation).
Отримані дані, опубліковані в журналі Science Advances, показали різний стан двох льодовикових систем. Шельфовий льодовик Шеклтона наразі виглядає відносно стабільним, оскільки під ним не виявили теплої води. Це знижує ризик його швидкого танення знизу.
Натомість льодовик Денмана вже зазнає впливу теплої води. Він має потенціал підняти рівень світового океану на 1,5 метра. Навіть незначні зміни товщини теплого шару під ним можуть різко прискорити танення та призвести до нестабільного відступу льоду.
Ключову роль у цьому процесі відіграє тонкий, близько 10 метрів, прикордонний шар води під шельфовим льодовиком.
“Велика перевага поплавців полягає в тому, що вони можуть вимірювати властивості прикордонного шару, які контролюють швидкість танення”, — заявив доктор Рінтул.
Дослідження середини льодових порожнин ускладнене через товщину льоду, яка сягає сотень і тисяч метрів. Буріння є досить дорогим, тому вчені довгий час змушені були покладатися на непрямі оцінки. Argo допоміг розв’язати цю проблему, але теж мав свій нюанс.
“Була лише одна проблема. Оскільки лід заважав поплавку досягти поверхні моря, він не міг зв’язатися із супутниками та отримати координати GPS”, — пояснив Рінтул.
Щоразу, коли буй торкався крижаної “стелі”, він фіксував глибину занурення льоду. Зіставивши ці виміри із супутниковими картами, дослідники змогли точно відтворити траєкторію руху апарата. Цей успіх став важливим прецедентом для планування майбутніх місій моніторингу
“Розгортання більшої кількості буїв вздовж континентального шельфу Антарктики змінить наше розуміння вразливості шельфових льодовиків до змін в океані. Це допоможе зменшити найбільшу невизначеність в оцінках майбутнього підвищення рівня моря”, — підсумував доктор Рінтул.
Раніше дослідники виявили парадокс над найбільшою сніговою пустелею світу. Хмари Антарктиди містять аномально мало льоду через критичний дефіцит частинок-зародків для кристалізації.