Академічне мародерство в Росії – перекладний плагіат з українських дисертацій став масовим явищем – новини науки
Академічний плагіат у Росії вийшов на новий рівень завдяки автоматичному перекладу.
Стрімкий розвиток автоматизованих систем перекладу у 2020-х роках збігся з початком повномасштабної війни Росії проти України. Це дало поштовх новому явищу в російських академічних колах — перекладному плагіату з українських наукових робіт. Експерти з T-invariant називають його формою “академічного мародерства”, що набирає дедалі більшого поширення.
Яскравим прикладом стала стаття в журналі “Известия Кабардино-Балкарського наукового центру РАН” за 2024 рік, присвячена цифровій економіці. Текст виявився дослівним перекладом російською мовою частини дисертації, захищеної роком раніше в Києві українською. Автором публікації значиться доктор економічних наук, професор і головний науковий співробітник Інституту соціально-економічних проблем народонаселення ФНІСЦ РАН Сергій Дохолян, який також є заслуженим діячем науки Дагестану та членом редколегій кількох наукових видань.
Та сама українська дисертація стала джерелом для інших плагіаторів — цього разу співавторів із Чеченського та Дагестанського університетів. Вони переклали інший її фрагмент і опублікували під власними іменами. Таким чином, різні автори й журнали, але одне першоджерело, що свідчить про можливу роботу “фабрик наукових публікацій” (paper mills), які масово постачають готові тексти охочим.
Щоб оцінити масштаби проблеми, аналітики T-invariant використали сучасні методи обробки природних мов і порівняли понад 150 тисяч україномовних дисертацій з більш ніж трьома мільйонами російськомовних публікацій за 2012-2022 роки. У результаті було виявлено понад сто статей, що містять масштабні перекладні запозичення й опубліковані після дати захисту українських дисертацій.
До початку 2020-х років подібних випадків майже не було, але з удосконаленням автоматичного перекладу їх кількість різко зросла. Серед плагіаторів зафіксовано широкий спектр — від студентів і аспірантів до доцентів, професорів та керівництва університетів. Географія також широка: від Владивостока до Санкт-Петербурга, із поодинокими прикладами з Білорусі, Киргизстану, Казахстану та Китаю.
У деяких випадках серед авторів трапляються зовсім нетипові афіліації. Один із прикладів — заступник командира бригади тилу 77-ї зенітної ракетної бригади Михайло Г., чия стаття збіглася в часі з початком повномасштабної агресії, а вже за рік його бригада отримала звання “гвардійської”.
З 2021 року плагіатні публікації дедалі частіше супроводжуються випадковими співавторствами, що вважається надійною ознакою роботи paper mills. А у 2022-му виник стійкий зв’язок між такими фабриками та видавництвами наукових журналів. Так, серед 25 публікацій 2022 року 15 з’явилися у журналі “Управління освітою: теорія та практика”, який входить до списку Вищої атестаційної комісії (ВАК). Роком раніше була лише одна така стаття.
За офіційними планами, перелік російських наукових видань зі “списку ВАК” буде розширено й навіть отримає пріоритет над міжнародними журналами. На тлі активного проникнення paper mills у такі видання це може призвести до ще більшого хаосу в російському науковому середовищі.
Наразі масштаб перекладного плагіату з українських дисертацій не є катастрофічним, але тенденція чітко простежується. Якщо найближчим часом не буде вжито ефективних заходів, а навпаки, збережеться курс на пріоритизацію сумнівних публікацій, експерти попереджають, що нас очікують “цікаві часи”.
Раніше Україна запровадила санкції проти керівництва 15 провідних російських музеїв, які залучені до “культурного мародерства” на окупованих територіях. Відомо, що Росія інтенсивно вивозить українські музейні цінності, намагаючись знищити культурну ідентичність України.