Іран, чиї ВПС значно ослаблені західними санкціями, десятиліттями робив ставку на ракети та безпілотники. На початку 2025 року американська розвідка назвала його арсенал «найбільшим» на Близькому Сході. Ця зброя стала одночасно і головною загрозою для Ізраїлю та США, і єдиним реальним засобом відповіді Тегерана, повідомляє Bloomberg.
20 березня Іран шокував світ, завдавши удару балістичними ракетами по американсько-британській базі на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані. Це рекордна дальність у 4000 км. Лондон і Париж теоретично опинилися в зоні досяжності іранських ракет.
Арсенал Ірану тривожить світ з кількох причин:
- Іран активно експортує технології дронів і ракет своїм союзникам: «Хезболлі» в Лівані та хуситам у Ємені. Саме завдяки цьому хусити атакували саудівські нафтопереробні заводи та судна в Червоному морі.
- Дешеві дрони-камікадзе Shahed стали ключовим елементом російської війни проти України. Росія запускає їх тисячами на тиждень.
- Балістичні ракети Ірану можуть стати носіями ядерної зброї, якщо Тегеран досягне відповідних технологій.
Що залишилося в Ірану після ударів?
На початку конфлікту Ізраїль оцінював іранський запас балістичних ракет у 2500 одиниць. З того часу Тегеран випустив щонайменше 1200 ракет по цілях у понад десятку країн. Ізраїль та США заявили про знищення понад 70% пускових установок і сотень ракет у результаті авіаударів. Також були уражені підприємства з виробництва компонентів.
Кількість дронів значно більша. За оцінками Bloomberg, Іран уже використав понад 2100 дронів типу Shahed. Їх легше виробляти і запускати, ніж складні балістичні ракети.
Яку зброю має Іран:
- Балістичні ракети. Це основа арсеналу. Деякі з них можуть долітати до південно-східної Європи, а за останніми даними навіть до країн північно-західної частини ЄС.
- Дрони-камікадзе Shahed різних модифікацій. Найновіша версія Shahed-149, за заявами Ірану, летить на 4000 км і несе до 500 кг вибухівки. Вартість одного такого дрона — від 20 до 50 тисяч доларів.
Експерти досі сперечаються, якою саме ракетою Іран вдарив по Дієго-Гарсія — прототипом, модифікованою версією чи переробленою космічною ракетою-носієм.
Нагадаємо, уранці, 28 лютого, ізраїльські війська завдали низку ударів по Ірану. Також під атакою опинилися об’єкти терористичного угрупування “Хезболла” у Лівані. У відповідь Іран запустив по Ізраїлю “десятки” балістичних ракет та вдарив по американській базі у Бахрейні. ЗМІ також повідомляють, що численні вибухи чули в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де розташовані американські бази.
Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що бойові дії США та Ізраїлю проти Ірану вплинуть на поставки зброї для України, оскільки США захочуть відновити запаси після атак. А прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, в рамках тільки йому зрозумілої логіки, заявив, що конфлікт на Близькому Сході «подвоює значення» нафтопроводу «Дружба» та знову закликав Україну відновити постачання нафти до Угорщини.
Пізніше голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн заявив, що війна США проти Ірану не буде «однією операцією за одну ніч», а Сполученим Штатам слід очікувати більших втрат зі свого боку. Нагадаємо, що збройні сили Кувейту помилково збили три американські винищувачі F-15 над територією своєї країни. Об’єднані Арабські Емірати та Катар просять союзників, щоб ті допомогли їм переконати президента США Дональда Трампа скоротити тривалість військової операції проти Ірану. Однією з причин є обмежені запаси ракет для ППО.
В той же час, Пентагон і принаймні один уряд з країн Перської затоки ведуть переговори про закупівлю українських перехоплювачів для відбиття іранських дронів. Президент Володимир Зеленський повідомив про те, що отримав запит від США на допомогу від України для захисту від “шахедів” у регіоні Близького Сходу. Пізніше він заявив, що Україна 9 березня відправить першу групу фахівців до країн Перської затоки, яка навчатиме їхні сили оборони збивати ударні дрони.
Але Трамп заявив, що США не потребують такої допомоги і зробив це у дуже образливій манері: “остання людина, від якої нам потрібна допомога — це Зеленський”. Варто зазначити, що президент США раніше вже заявляв, що Штати не потребують допомоги України у захисті від дронів Ірану. Зеленський назвав цю заяву Трампа «риторикою».
Представник генерального штабу французької армії повідомив 5 березня, що Франція дозволила американським небойовим літакам використовувати авіабазу на материковій частині країни за “повної гарантії”, що ці літаки “ніяким чином не беруть участі в операціях США в Ірані”, а лише для захисту регіональних партнерів.
Стало відомо, що США та Ізраїль обговорювали можливість відправки спеціальних сил до Ірану для контролю над іранськими запасами високозбагаченого урану на пізнішому етапі війни. А Саудівська Аравія повідомила Тегерану, що хоча й підтримує дипломатичне врегулювання конфлікту Ірану зі Сполученими Штатами, продовження атак на королівство та його енергетичний сектор може змусити Ер-Ріяд вдатися до заходів у відповідь. Проте вже вранці 8 березня іранська столиця прокинулася у техногенній катастрофі — з неба на Тегеран падав дощ, вода якого була насичена нафтою: темна плівка вкривала вулиці, автомобілі та вікна будинків. Палаюча нафта потрапила у міську каналізаційну систему Тегерана.
Всесвітня організація охорони здоров’я готується до можливої ядерної катастрофи, якщо війна між Іраном та США загостриться ще більше. Як писав The New York Times, президент США Дональд Трамп розпочав війну проти Ірану, не пояснивши ані американському народу, ані світу своєї стратегії. І тепер стає очевидним, що, можливо, у нього її взагалі не було.
Майже через три тижні після початку війни у Трампа немає чіткого плану щодо повалення іранського режиму — мети, яку він сам задекларував. Якщо ж його цілі скромніші, наприклад захоплення іранських ядерних матеріалів, він також не запропонував переконливих способів досягнення цього. Крім того, він не підготувався до передбачуваного наслідку будь-якої війни на Близькому Сході — перебоїв у постачанні нафти, які спричиняють стрибок цін і шкодять світовій економіці.
Водночас у The Guardian зазначали, що війни в Ірані можна було уникнути, адже Тегеран в Женеві пропонував серйозні поступки. Зокрема, радник прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки Джонатан Пауелл, який був присутній на заключних переговорах між США та Іраном, переконаний, що пропозиція Тегерана щодо його ядерної програми була достатньо значною, аби не починати війну.
23 березня Трамп написав у соціальній мережі Truth Social, що США та Іран провели “дуже хороші та продуктивні” переговори щодо “повного та остаточного врегулювання ворожнечі на Близькому Сході”. Після посту Трампа Іран заявив, що жодних переговорів не відбувалося.
Будь-яке силове рішення в цьому регіоні відкидає довгу тінь — на енергоринки, альянси та поточні війни. Питання не тільки в тому, хто відповість, а й у тому, хто зуміє обернути ситуацію на свою користь. Коли на Близькому Сході лунають вибухи, у Києві теж мають враховувати наслідки. Чи відволіче нова війна увагу союзників? Чи зміниться баланс сил між США, Іраном та їхніми опонентами? У статті «Після удару по Тегерану: хто виграє від переділу регіону?» член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов аналізує, хто посилюється, а хто ризикує втратити більше, ніж розраховував.