Збільшення ядерної зброї в Європі – очолити програму може Франція
ЗМІ називають країну, яка може очолити відповідну програму.
Намагання президента США Дональда Трампа отримати Гренландію відродили дискусію про те, чи повинні інші європейські держави прагнути отримати власну ядерну зброю. Про це висловились навіть у Швеції, яка десятиліттями виступала за роззброєння. Так, у січні одна з найбільших шведських газет Dagens Nyheter запропонувала «спільну скандинавську» ядерну програму, можливо, разом із Німеччиною. Як пише The Economist, подібні дебати точаться й в інших країнах – політики тихенько обговорюють можливість виведення американської ядерної парасольки.
Водночас головною є взаємодія між двома ядерними державами Європи Великою Британією та Францією. У липні 2025 року країни домовилися «координувати» використання своєї ядерної зброї та заявили, що «немає жодної надзвичайної загрози для Європи, яка б не викликала відповіді наших двох країн».
Обидві країни також створили керівну групу з ядерної програми, до складу якої входять високопосадовці дипломатичних та військових кіл, яка зустрілася в грудні в Парижі. Там Франція вперше запросила Велику Британію спостерігати за її симуляційними навчаннями «Покер» – щоквартальною демонстрацією її повітряних стратегічних ядерних сил. Французький представник оборонного відомства назвав це ознакою «міцної двосторонньої довіри», встановленої з часів Нортвуда.
При цьому президент Франції Еммануель Макрон виключив будь-які зміни до повністю незалежних повноважень країни щодо запуску ракет. Але це не виключає детальних переговорів з іншими європейськими країнами, зокрема з Німеччиною.
25 січня прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що провів попередні переговори з Францією та Великою Британією щодо співпраці в галузі ядерної зброї, але додав, що переговори «ще не дуже точні». Одним із кроків може бути чіткіше визначення Макроном європейського виміру життєво важливих інтересів Франції.
Іншою можливістю були б спільні навчання з ядерних ударів з іншими європейськими повітряними силами. Це створило б міцнішу основу для співпраці у воєнний час.
Етьєн Маркюз та Еммануель Метр із Федерального товариства оборони заявили, що інші країни зрештою могли б надати військово-морську підтримку атомним підводним човнам або ударну підтримку французьким літакам з ядерною зброєю. Це вже почали робити шведські та фінські військові літаки для поточної місії НАТО зі спільного використання ядерної зброї, яка передбачає використання американської тактичної ядерної зброї.
Також французи могли б розгорнути винищувачі з частини флоту, здатної нести ядерну зброю, у Німеччини чи інших європейських країн, як вони зробили — без озброєння — у Швеції та Польщі минулого року. Найбільш далекосяжним варіантом, що імітує існуючу схему НАТО, було б попереднє розміщення ядерної зброї повітряного базування в країнах-союзниках.
Видання зазначає, що американські чиновники зневажливо ставляться до ідеї про те, що значно менші британські чи французькі ядерні арсенали могли б замінити американську «парасольку». Вони стверджують, що тривале стримування вимагає великого та точного арсеналу, здатного вразити російські ракети до запуску, щоб обмежити шкоду для країни, яка надає гарантії. Тільки це зробить використання ядерної зброї для захисту чужої території переконливим.
Французькі аналітики, спираючись на національну доктрину «суворої достатності» щодо ядерних боєголовок, заперечують та додають, що це догма холодної війни. Багато хто в Німеччині «вірить французькому аргументу… що французька пропозиція має більшу довіру» через свою близькість, «навіть якщо вона менш потужна».
Аналітик Міжнародного інституту стратегічних досліджень Александер Болльфрасс вказує, що невисловлена проблема полягає в тому, що довіра між країнами може змінюватися, оскільки найпопулярнішою партією Франції сьогодні є правопопулістське Національне об’єднання.
«Якщо незабаром у Франції буде новий президент, ця людина може мати зовсім інший погляд на національні інтереси Франції», – зазначив він.
Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив про те, що Європа не здатна захищати себе без США. У відповідь прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен зазначила, що в нинішніх умовах це буде надзвичайно складно. Вона пояснила, що це пов’язано з залежністю від США у питаннях розвідки, ядерної зброї та інших стратегічних сфер.
Politico пише, що Рютте помиляється щодо європейської оборони. Мовляв, подібні заяви ігнорують реальні можливості континенту.
Водночас як зазначають в Euractiv, інституції ЄС почали досліджувати можливості безпечного обміну інформацією між європейськими арміями та оборонними структурами без залучення США. Документи свідчать, що міжурядовий оборонний орган ЄС планує до 2030 року запровадити повноцінну платформу для обміну військовими даними.