Свого часу адміністрація Обами стверджувала, що сам Путін має інвестиції в Gunvor і може мати доступ до її коштів.
Торбйорн Тернквіст щойно уклав одну з найзначущіших угод у своїй кар’єрі, перехопивши закордонні операції «Лукойлу» невдовзі після того, як російський нафтовий гігант потрапив під санкції США. Якщо Вашингтон і Лондон схвалять це придбання, воно розв’яже серйозну проблему для Росії і водночас значно розширить масштаби енергетичної імперії 71-річного трейдера. Gunvor — велика швейцарська торгова компанія, заснована Тернквістом спільно з соратником Владіміра Путіна, — зросте, поглинувши автозаправні станції від Бронкса до Сицилії, нафтопереробні заводи по всій Європі та нафтові родовища на Близькому Сході й у Центральній Азії, пише The Wall Street Journal.
Ні «Лукойл», ні Gunvor не розкрили вартість угоди та не повідомили, як вона буде структурована. За даними джерел, що стежать за процесом, міжнародний підрозділ «Лукойлу» може оцінюватися приблизно в $20 млрд. Однак фінансування угоди може виявитися непростим: західні банки вкрай обережні в операціях, пов’язаних із Росією. За словами джерел, знайомих із деталями, найімовірніший варіант передбачає, що Gunvor перераховуватиме «Лукойлу» частку майбутнього прибутку від придбаних активів після закінчення війни.
Торбйорн Тернквіст виріс у Стокгольмі, де вивчав економіку. Кар’єру він розпочав у BP у 1970-ті роки, коли нафтові ринки відкривалися після шоку, спричиненого арабськими нафтовими ембарго. Після роботи в двох торгових фірмах у середині 1990-х він запустив власне підприємство з продажу російського мазуту з Естонії.
Західні бізнесмени тоді масово прямували до пострадянського простору, щоб торгувати нафтою та металами. Невдовзі Тернквіст об’єднався з Геннадієм Тимченком, колишнім радянським торговим чиновником, знайомим із Путіним по роботі в мерії Санкт-Петербурга. У 1997 році вони створили компанію, що стала прообразом Gunvor.
Прорив стався невдовзі після того, як Тернквіст дізнався, що Москва збирається конфіскувати нафтові активи у критика Путіна Михайла Ходорковського. Gunvor оперативно організувала поставки сировини, щоб нафта продовжувала надходити на світовий ринок. Цей крок перетворив невелику балтійську компанію на одного з найбільших гравців світової торгівлі нафтою. У найкращі роки Gunvor контролювала до 30% російського морського експорту нафти. Головною перевагою компанії була її логістика.
«Ми не заперечуємо, що маємо чудові контакти, — говорив Тернквіст в інтерв’ю Reuters у 2007 році. — Але залучати пана Путіна чи його співробітників до цієї розмови — чиста спекуляція».
Рік потому Тимченко в інтерв’ю The Wall Street Journal назвав чутки про свою роботу на спецслужби «казкою» і додав, що надто зайнятий, щоб зустрічатися з Путіним, своїм давнім знайомим і партнером з дзюдо.
Після анексії Криму в 2014 році санкції США проти Тимченка ледь не знищили компанію. Адміністрація президента США Барака Обами стверджувала, що сам Путін має інвестиції в Gunvor і може мати доступ до її коштів — звинувачення, які компанія назвала «хибними та обурливими».
Щоб врятувати бізнес, Тернквіст викупив частку Тимченка, продав російські активи та переорієнтував компанію на нові напрямки — насамперед на зріджений природний газ і американський ринок.
«Gunvor дійсно навела лад після запровадження санкцій проти Росії, але вся компанія історично виросла з російського бізнесу, зв’язків і досвіду», — зазначив Аді Імсірович, викладач Оксфордського університету та колишній трейдер «Газпрому».
Тернквіст ніколи повністю не розривав зв’язків із Росією. Gunvor залишалася великим експортером нафти та володіла часткою у величезному терміналі в Санкт-Петербурзі. За словами представника компанії, продати цей актив не вдалося. Як і інші керівники торгових домів, Тернквіст відвідував московський офіс «Роснєфті» аж до вторгнення в Україну в 2022 році. А після початку війни компанія швидко згорнула діяльність, підтверджують дані судноплавства та джерела, знайомі з її операціями.
Раніше повідомлялося, що нафтова імперія Вагіта Алекперова (найбагатшого нафтового магната Росії з капіталом $28 млрд за оцінкою Forbes) скоріш за все закінчує своє життя. Підсанкційний «Лукойл», в якому Алекперову належить частка 28%, без іноземних активів втратить 30% виручки. Через санкції та спровокований обмеженнями розпродаж «Лукойл» потенційно втрачає 15–17% усього видобутку вуглеводнів, адже поза територією РФ він видобуває 6,5% нафти та майже половину газу.