У лютому 2022 року, коли російська війська просувалися до Києва, Олександр Дмитрієв усвідомив, як можна зупинити російських солдатів: підірвати дамбу, яка перекривала річку Ірпінь на північний схід від столиці, і відновити давно втрачену болотисту заплаву.
Дмитрієв, консультант із питань оборони, добре знав місцевість. Він точно розумів, що повторне затоплення річкової долини — величезної території боліт, осушеної за радянських часів — зробить російську військову техніку малоефективною, зазначають кореспонденти Politico.
“Вона перетворюється на непрохідне болото, як кажуть хлопці на джипах”, — зазначив Дмитрієв.
Він повідомив про це командиру, відповідальному за оборону Києва, і отримав дозвіл підірвати дамбу. Ідея Дмитрієва спрацювала.
“В принципі, це зупинило російський наступ з півночі”, — сказав він.
Фото російських танків, які загрузли в болоті, облетіли весь світ. Три роки по тому цей відчайдушний вчинок надихає країни на східному фланзі НАТО розглянути можливість відновлення своїх боліт — об’єднавши дві європейські пріоритетні задачі, які все більше конкурують за увагу та фінансування: оборону та клімат.
Адже ідея полягає не тільки в тому, щоб підготуватися до потенційної російської атаки. Зусилля Європейського Союзу в боротьбі з глобальним потеплінням частково покладаються на допомогу природи, а багаті на торф болота поглинають вуглекислий газ, що сприяє глобальному потеплінню, як і затримують просування ворожої техніки.
Однак половина боліт ЄС осушується для створення земель, придатних для вирощування сільськогосподарських культур. Висушені торфовища, своєю чергою, виділяють парникові гази й дозволяють важким транспортним засобам легко перетинати їх.
Деякі європейські уряди тепер задаються питанням, чи може відновлення боліт вирішити відразу кілька проблем. Фінляндія і Польща повідомили Politico, що вони активно вивчають можливість відновлення боліт як багатоцільового заходу для захисту своїх кордонів і боротьби зі зміною клімату.
Масштабний проєкт зі зміцнення кордонів “Східний щит” вартістю 10 млрд злотих (2,3 млрд євро), запущений у Польщі минулого року, “передбачає охорону навколишнього середовища, зокрема шляхом створення торфовищ і лісопосадок у прикордонних районах”, йдеться в заяві Міністерства оборони країни.
У своєму природному стані болота вкрите ніжним мохом, який через водонасичене середовище не розкладається повністю і поступово перетворюється на м’який, багатий на вуглець ґрунт, відомий як торф.
Саме це робить їх найефективнішими сховищами вуглекислого газу на планеті. Хоча вони займають лише 3% поверхні планети, вони утримують третину світового вуглецю — удвічі більше, ніж у лісах.
Однак після осушення болота починають вивільняти вуглець, який вони накопичували протягом сотень або тисяч років, сприяючи глобальному потеплінню.
“Близько 12% світових торфовищ деградовані, виробляючи 4% парникових викидів планети (для порівняння: авіація відповідає приблизно за 2,5%). В Європі, де болота довгий час вважали непродуктивними й перетворювали на сільгоспугіддя, ситуація особливо критична: половина торфовищ ЄС деградована, переважно через осушення для аграрних потреб”, — додають кореспонденти.
В результаті, країни ЄС повідомили про 124 мільйони тонн парникових газів, що були викинуті в атмосферу з осушених торфовищ у 2022 році, що майже дорівнює річним викидам Нідерландів. Деякі вчені вважають, що навіть ця цифра є заниженою.
Зараз реалізуються різні проєкти відновлення торфовищ, а відновлення боліт набрало обертів завдяки новому Закону ЄС про відновлення природи, який вимагає від країн відродити 30% деградованих торфовищ до 2030 року і 50% до 2050 року. 27 урядів країн ЄС мають до вересня 2026 року розробити плани щодо того, як вони мають намір досягти цих цілей.
Вчені стверджують, що на східному фланзі НАТО відновлення боліт буде відносно дешевим і простим заходом, що дозволить одночасно досягти цілей ЄС у сфері охорони природи та оборони.
Так склалося, що більша частина торфовищ ЄС зосереджена на кордоні НАТО з Росією і союзною Кремлю Білоруссю — вони простягаються від фінської Арктики через країни Балтії, повз Сувальський коридор у Литві й доходять до східної Польщі.
Заболочена місцевість є небезпечною пасткою для військових вантажівок і танків. На початку цього року стався трагічний випадок: четверо американських солдатів, дислокованих у Литві, загинули, коли їхній 63-тонний бронетранспортер M88 Hercules загруз у болоті.
Оборона з використанням боліт — не нова ідея. Заболочена місцевість зупиняла війська протягом усієї європейської історії — від германських племен, які завдали поразки римським легіонам, загнавши їх у болото в 9 р. н. е., до прикордонних територій Фінляндії, де Радянський Союз опинився в пастці в 1940-х роках. Підступні болота на північ від Києва становили серйозну загрозу для армій в обох світових війнах.
“Однак стратегічне повторне заболочування осушених торфовищ для підготовки до ворожого нападу було б новинкою. Ця ідея починає набирати популярність серед екологів, військових стратегів і політиків”, — зазначають кореспонденти.
Обговорення питань відновлення природи в оборонних цілях найшвидше просувається в Польщі, хоча Варшава зазвичай неохоче йде на розширення заходів щодо боротьби зі зміною клімату.
Кліматичні активісти та вчені розпочали кампанію на підтримку природоохоронної оборони кілька років тому, коли зрозуміли, що польські політики набагато більш схильні витрачати фінансові та політичні ресурси на екологічні ініціативи, якщо вони пов’язані з національною безпекою.
Уряди країн Балтії поки що не виявляють особливого інтересу до цього питання. Лише міністерство охорони навколишнього середовища Литви заявило, що відновлення водно-болотних угідь, пов’язане з обороною, “наразі обговорюється”, відмовившись надати додаткові деталі.
Міністерство оборони Естонії та збройні сили Латвії заявили, що нові плани укріплення кордонів трьох країн передбачають використання природних перешкод, зокрема боліт, але не передбачають відновлення торфовищ. Проте вчені бачать у цьому великий потенціал, враховуючи, що торфовища займають 10% території країн Балтії.
У той час, коли увага Європи перемикнулася на безпеку, а оборонні бюджети різко зросли й в деяких випадках відволікають кошти від екологічної трансформації, екологи сподіваються, що участь військових може відкрити безпрецедентні можливості фінансування та прискорити відновлення природи.
Водночас використання торфовищ для оборони надихає не всі країни. У Німеччині, де осушено понад 90% торф’яних боліт, Бундесвер не виявив бажання обговорювати цю ідею.
Раніше провідний нідерландський біолог поділився схожою думкою. Він вважає, що інвестиції у болота допоможуть зупинити російську армію та водночас стримати зміну клімату.