19 грудня лідери ЄС домовилися надати Україні кредит у розмірі 90 млрд євро, залучений за рахунок спільних запозичень, відмовившись від більш суперечливої і складної схеми використання заморожених активів російського центрального банку. Дворічна фінансова допомога, безсумнівно, є позитивною для України, надаючи їй кошти для продовження боротьби проти російської агресії, закупівлі іноземної зброї та інвестицій у власне виробництво озброєння.
Недосягнення згоди щодо фінансування підірвало б обороноздатність України та її позицію в мирних переговорах з Москвою, які ведуть США. Це також продемонструвало б нездатність ЄС захистити власну безпеку, не кажучи вже про те, щоб бути геополітичним гравцем, яким він прагне бути, зазначає редакційна колегія газети Financial Times.
Випуск спільного боргу ЄС є простішим способом допомогти Україні, ніж використання заморожених російських активів. Водночас це має мінуси: платити доведеться європейським платникам податків, а не державі-агресору Росії, і виникає ризик, що окремі країни користуватимуться підтримкою, не роблячи внеску.
Угорщина, Словаччина та Чехія, які виступають проти додаткової допомоги Україні, погодилися на це рішення лише в обмін на виняток для себе, і згодом інші країни також можуть вимагати подібних пільг.
Німеччина та інші північні держави просували схему з російськими активами, оскільки скептично ставилися до альтернативного варіанту спільного запозичення. Не зумівши переконати Бельгію, де зберігається більшість заморожених активів, вони, на щастя, погодилися на спільний борг як план Б.
“Хоча ЄС врешті-решт досягнув своєї мети, надавши Україні допомогу, кілька місяців вагань і суперечок щодо цієї схеми підірвали рішучість, яку він хотів продемонструвати Москві та Вашингтону. Навіть у такому питанні, як виживання України, де стратегічні інтереси Європи явно стоять на кону, ЄС вагається та скутий необхідністю досягти консенсусу між 27 державами”, — додають в газеті.
У швидкозмінному світі, стикаючись із загрозою з боку Росії, ворожою Америкою та напористим Китаєм, Європа повинна діяти з більшою стратегічною цілеспрямованістю, швидкістю та рішучістю. Це стосується не тільки ЄС. Те саме стосується і Великої Британії. Вони повинні тісніше співпрацювати.
Найвищим пріоритетом має стати економічне зростання, адже саме воно є основою для посилення обороноздатності. У ЄС уже є план реформ — звіт колишнього президента Європейського центрального банку Маріо Драґі про конкурентоспроможність, але для його реалізації потрібен амбітний план дій, погоджений на найвищому політичному рівні. Брюсселю варто зосередити зусилля на поглибленні інтеграції єдиного ринку та забезпеченні виконання правил.
“Країни-члени також повинні виконати своє завдання, скоротивши витрати на соціальне забезпечення та впровадивши реформи, спрямовані на підвищення продуктивності. Багато чого буде залежати від того, чи зможе коаліційний уряд Німеччини домовитися про амбітні структурні реформи та допомогти переорієнтувати свою промислову модель”, — стверджує редакційна колегія.
Другим пріоритетом є прискорення процесу переозброєння з метою стримування подальшої агресії Росії та зменшення залежності Європи від США в питаннях безпеки. Європейські уряди в основному погоджуються з цією метою, але багатьом з них бракує відчуття терміновості або фінансових зобов’язань.
Якщо ЄС хоче діяти ефективніше й рішучіше, йому, ймовірно, доведеться в окремих сферах ухвалювати рішення не всім складом, а через коаліції охочих країн. В інших випадках Союз має активніше користуватися централізованими повноваженнями — зокрема запроваджувати єдині правила для всього ЄС або переходити до ухвалення рішень більшістю голосів.
“У будь-якому разі це вимагатиме від європейських лідерів більшої сміливості та готовності ризикувати, а також уміння пояснювати громадянам переваги спільних дій замість захисту вузьких національних інтересів. Це буде складно на тлі зростання націоналістичного популізму, але слабкий і нерішучий ЄС, нездатний формувати власне майбутнє, лише підбадьорить його противників — як усередині Союзу, так і за його межами”, — підсумувала редакційна колегія.
Раніше у Bloomberg писали, що захоплення російських коштів було випробуванням, яке Європа провалила. Адже ЄС злякався Росії.