Атаки Ірану дронами на країни Близького Сходу несуть відлуння війни в Україні – низка дронів була вироблена саме на російських заводах та мали кирилиличні написи. Ці інциденти вказують на зростаюче зближення між війнами в Україні та Ірані, пише The Telegraph.
«Від Об’єднаних Арабських Еміратів та Іраку до Йорданії, Катару, Саудівської Аравії та Бахрейну, Іран використовує тактику безпілотників, відточену Росією, розгортаючи модернізовані системи Shahed, які він спочатку поставив Москві, та російську супутникову розвідку та китайські технології для наведення своїх ракет на цілі.
Але зв’язок виходить далеко за межі поля бою. Кожен крок у близькосхідній «екскурсії» Дональда Трампа має економічні, дипломатичні та геополітичні наслідки, які відлунюють від України до Тайваню», – пише видання.
В Європі існує серйозне занепокоєння, що порядок, який виникне в результаті цих воєн, призведе до сильнішої Росії, сміливішого Китаю та більш розколотого Заходу. І це занепокоєння не обмежується полем бою.
«Росіяни, мабуть, потирають руки від радості», – заявив один із посадовців європейського урядового офісу, коментуючи заяви Трампа щодо війни в Ірані.
Не окремо, а разом
Війна США в Ірані триває вже четвертий тиждень, повномасштабне вторгнення Росії в Україну — п’ятий рік. Залежно від позиції, зв’язок між ними виглядає дуже по-різному.
З точки зору Вашингтона – принаймні, на думку адміністрації Трампа – це окремі конфлікти, що потребують різних підходів: Іран має бути принижений на полі бою, а Росію – заспокоєна за столом переговорів.
З точки зору Москви та Пекіна, все навпаки. Україна та Іран – це просто різні фронти в одній боротьбі – спроба Заходу зберегти світове панування та заблокувати зростання конкуруючих держав.
Багато європейських чиновників вважають, що ослаблення Ірану зміцнює Росію. На їхню думку, відмова Трампа пов’язати конфлікти або визнати Іран та Росію частинами однієї ворожої екосистеми збільшує ризик перемоги Росії в Україні та посилює загрозу європейській безпеці.
Для Європи головною небезпекою є Росія, а не Іран.
Вторгнення Росії в Україну прискорило появу вільного союзу авторитарних держав – Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї, яких деякі аналітики називають «Крінкс». Угруповання сформувалося у 2022 році, коли Росія потерпала від початкових невдач в Україні. Відтоді співпраця поглибилася.
Однак Вашингтон – на розчарування Європи – здебільшого ставився до кожної країни ізольовано: Ірану – як до держави-ізгоя, яку слід покарати, Північної Кореї – як до такої, яку слід ігнорувати, Китаю – як до стратегічного суперника, а Росії – як до партнера, який чекає.
Такий розрізнений підхід, стверджують європейські чиновники, послаблює єдність Заходу, водночас зміцнюючи його супротивників.
Це також породжує суперечності. Американські чиновники вважають, що Росія поділилася розвідувальними даними та технологіями з Іраном, покращивши його здатність атакувати американські активи. Але Трампа це не бентежить.
Зближення на полі бою
На військовому рівні перетин цих конфліктів вже очевидний. Тактика Ірану дедалі більше відображає тактику війни в Україні, зокрема у протистоянні безпілотників. Результат дав мешканцям деяких районів Перської затоки відчути те, що українці терпіли роками.
Дешеві безпілотники змінили сучасну війну. Вони дозволяють державам без передових повітряних сил завдавати точних ударів та змістили баланс сил. Але ніде вони не розвивалися так швидко, як в Україні. При цьому технології можуть застаріти уже протягом кількох тижнів.
Адаптація Росії була швидкою. Іран вперше поставив Москві дрони «Шахед-136» за кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Спочатку «Шахед» був другорядним у наступі. Але з удосконаленням «літаючого мопеда», як його називають українці, він став основною частиною військової машини Кремля.
Хоча конструкція оригінального «Шахеда» залишилася незмінною, російські модернізації зробили його набагато грізнішим. Тепер він несе важчі боєголовки з термобаричними та запальними можливостями, оснащений антенами для обходу електронних перешкод, може орієнтуватися через локальні стільникові мережі та змінювати кут атаки перед детонацією. Деякі навіть діють як «материнські кораблі», випускаючи менші дрони з видом від першої особи перед детонацією.
Елементи цих інновацій зараз з’являються у війні США з Іраном. Це навряд чи дивно. Росія не лише ділиться кресленнями своїх модернізованих «Шахедів» з Іраном, але й постачає частини своїх запасів до Тегерана.
Перевага Тегерана
Іранська війна з використанням безпілотників досягла значних успіхів на полі бою. Використовуючи розвідувальні дані, надані Москвою, Тегеран завдав комбінованих ударів безпілотниками та ракетами по радарах, системах зв’язку та протиповітряної оборони в шести арабських державах.
У багатьох із цих атак Іран використовував тактику, вдосконалену Росією, розгортаючи односторонні ударні безпілотники, які літають низько та повільно, що ускладнює їх перехоплення. Як тільки оборона перевантажена, за нею йдуть швидші та потужніші ракети.
Глобальний вплив
Тактика та технології на полі бою явно перетинаються, але наслідки зближення двох війн набагато ширші і серйозніші. З початку конфлікту в Ірані країни Перської затоки витратили величезну кількість ракет-перехоплювачів, тоді як США скоротили власні арсенали.
Таке споживання є нестійким. Перспектива дефіциту вже викликає занепокоєння в Україні та Тайвані, особливо враховуючи, що американські системи переміщуються з Південної Кореї на Близький Схід, що потенційно послаблює здатність Вашингтона стримувати Китай та Північну Корею.
А відновлення запасів триватиме роками.
«Американці справді не зможуть забезпечити достатньою кількістю цих ракет як для країн Перської затоки, так і для самої американської армії, а також для потреб України», – попередив комісар Європейського Союзу з питань оборони Андрюс Кубілюс.
Напруження поширюється і на інші системи. Повідомляється, що США використали сотні крилатих ракет «Томагавк» на початковому етапі війни, але замовили лише кілька десятків натомість. Плани щодо збільшення виробництва можуть бути ускладнені тим фактом, що критично важливі мінерали, необхідні для ключових компонентів, залишаються залежними від поставок Китаю.
Економічні наслідки
До війни з Іраном санкції проти Росії почали давати позитивний ефект, а доходи від енергетики впали до найнижчого рівня за два десятиліття. Тепер цей тиск може зменшитися. Ціни на нафту злетіли вище 100 доларів за барель.
Водночас, послаблення санкцій США дало Кремлю новий фінансовий простір для перепочинку та дозволило Путіну поповнити свій військовий бюджет.
Вищі ціни можуть зашкодити Китаю в короткостроковій перспективі, але Пекін може виявитися більш стійким, ніж вважають у Вашингтоні. Його стратегічні резерви значні, а довгостроковий перехід до електрифікації зменшив залежність від імпортованої нафти.
Дипломатичні наслідки
Дипломатичні наслідки можуть бути такими ж значними. Трамп вже попередив союзників про наслідки їхньої непокори. Сумний або непереконливий результат в Ірані може поглибити трансатлантичну напруженість. Не виключено, що він може вийти з НАТО або відмовитись допомагати Україні, щоб покарати Європу.
Для Росії та Китаю це означало б стратегічну перемогу. Обидві країни намагалися проектувати вирішальну силу за межі своїх безпосередніх регіонів, і жодна з них не виявила бажання – чи можливості – прийти на допомогу партнерам, які опинилися у скрутному становищі, коли це справді важливо. Вони не змогли врятувати Башара Асада в Сирії, Алі Хаменеї в Ірані чи Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Коли йдеться про жорстку силу, США не мають собі рівних.
Однак те, як Вашингтон використовував цю владу – використовуючи тарифи, гуманітарну допомогу та зовнішню політику як зброю – зробило його непередбачуваним, а часом і ненадійним як для союзників, так і для супротивників. Світ може схилятися перед Трампом, але робить це крізь зуби. Це, своєю чергою, створює можливості для Китаю, оскільки неспокійні партнери прагнуть диверсифікувати відносини та застрахуватися від політичних ризиків Америки.
Таким чином, нерішуче завершення війни в Ірані ризикує зіграти на руку Пекіну та Москві. Це додало б ваги давній заяві Путіна та Сі Цзіньпіна про те, що сформувався багатополярний світ, у якому США домінують у своїй півкулі, Росія — у колишньому Радянському Союзі, а Китай — у більшій частині Азії.
Відчуваючи надмірне напруження Америки, Сі може зробити висновок, що баланс зміщується і відкривається ідеальне вікно для просування претензій Китаю на Тайвань.
Поки що і Росія, і Китай були помітно стриманими у своєму захисті Ірану, можливо, щоб не перебивати супротивника, який, здається, робить помилку. На їхню думку, якщо Трамп спіткнеться в Ірані, він не тільки не зможе розірвати “Крінкс”, але й може навіть посилити його.