Війна в Ірані – Тегеран перед атакою пропонував США значні поступки – новини світу

У Британії та Омані цю угоду вважали проривом.

Радник Великої Британії з національної безпеки Джонатан Пауелл, який був присутній на заключних переговорах між США та Іраном, вважає, що  пропозиція Тегерана щодо його ядерної програми була достатньо значною, аби не починати війну, пише The Guardian.

За словами джерел видання, Пауелл вважав, що в Женеві досягнуто прогресу, і що запропонована Іраном угода була «несподіваною». Однак через два дні після завершення переговорів і після узгодження дати наступного раунду переговорів у Відні, Дональд Трамп та Ізраїль розпочали атаку на Іран.

Одне джерело повідомило, що присутність Пауелла на переговорах як радника  відображає широке занепокоєння щодо американської експертизи на переговорах, представленої зятем Дональда Трампа Джаредом Кушнером та Стівом Віткоффом, спеціальним посланником Трампа з багатьох питань. Зокрема, після переговорів експерти з ядерної енергетики заявили, що заяви Віткофа щодо іранської ядерної програми були сповнені фундаментальних помилок.

Колишній чиновник, якого деякі учасники переговорів проінформували про зустріч у Женеві, сказав «Віткофф і Кушнер не взяли з собою технічну команду з США. Вони використовували гендиректора МАГАТЕ Гроссі як свого технічного експерта, але це не його робота. Тож Джонатан Пауелл взяв свою власну команду».

«Британська команда була здивована тим, що іранці запропонували. Це не була повна угода, але це був прогрес, і навряд чи це була остаточна пропозиція іранців. Британська команда очікувала, що наступний раунд переговорів відбудеться на основі прогресу, досягнутого в Женеві», – зазначив співрозмовник видання.

Видання зазначає, що присутність Пауелла на Женевських переговорах, а також на попередній серії зустрічей частково допомагає пояснити небажання уряду Великої Британії підтримати напад США на Іран, яке поставило відносини між Великою Британією та США під безпрецедентне напруження.

Зокрема, Велика Британія не побачила переконливих доказів неминучої загрози ракетного нападу Ірану на Європу або того, що Іран отримає ядерну зброю.  Натомість Велика Британія вважала напад незаконним і передчасним, оскільки Пауелл вважав, що шлях до переговорного вирішення давнього питання про те, як Іран може запевнити США, що він не прагне отримати ядерну зброю, залишається відкритим.

Офіційні особи Великої Британії заявили, що за підсумками переговорів їх вразило те, що Іран був готовий до того, щоб угода була постійною, і, на відміну від ядерної угоди 2015 року, не мала б кінцевих термінів дії або положень про припинення дії, які б скасовували обмеження на його програму.

Іран також погодився зменшити кількість високозбагаченого урану та погодився, що в майбутньому не буде жодних запасів високозбагаченого урану.

На заключній сесії переговорів Іран погодився на три-п’ятирічну паузу у внутрішньому збагаченні, а також запропонував США те, що посередники назвали економічною вигодою, пропонуючи Вашингтону можливість взяти участь у майбутній цивільній ядерній програмі. Натомість, майже 80% економічних санкцій проти Ірану було б знято, включаючи активи, заморожені в Катарі.

Посередник з Оману вважав пропозицію про нульове накопичення запасів високозбагаченого урану проривом, який означає, що угода досяжна.

«Розходяться думки щодо того, чи Кушнер залишив переговори, створюючи враження, що Трамп схвалить досягнуті домовленості, чи ж американські переговірники знали, що знадобиться щось масштабне, щоб переконати Трампа в тому, що війна — не найкращий варіант», – зазначає видання.

На думку аналітиків, війна США проти Ірану та її економічні наслідки можуть завдати серйозного удару президенту Дональду Трампу. І не в останню чергу тут матиме значення зростання світових цін на нафту.

Адміністрація Трампа уже відхилила спроби союзників на Близькому Сході розпочати дипломатичні переговори з метою припинення війни. Відсутність зацікавленості у переговорах як з боку Вашингтона, так і з боку Тегерана свідчить про те, що сторони готуються до затяжного конфлікту.

Про те, як в Ірані формується нова конфігурація влади, де дедалі більшу роль відіграють силові структури, у статті “Династія Хаменеї: в Ірані — тихий військовий переворот і реставрація монархії” розповідав В’ячеслав Ліхачов.