Війна між Вірменією та Азербайджаном – вона ймовірна, але не в найближчій перспективі – думка експертів
При цьому Єреван досить серйозно сприймає загрозу з боку Баку.
Нещодавно президент Азербайджану Ільхам Алієв назвав Вірменію «фашистською державою» та джерелом загрози для регіону. Ця заява стала новим етапом ескалації у відносинах Баку та Єревана, які одночасно ведуть переговори про мирний договір. І головний виклик для вірменського прем’єра Ніколо Пашиняна – це убезпечити свою країну в умовах постійної загрози воєнних дій із Азербайджаном, пише Володимир Кравченко у статті «Росія втратила цінність для одного із союзників, але в Кремля залишилися важелі тиску».
«В Азербайджані серед політиків і військових є ті, хто хоче силою вирішити проблему Зангезурського коридору, який з’єднує Нахічеванський ексклав із рештою Азербайджану. Та й загалом вони хочуть, щоб Вірменія капітулювала. Ця частина азербайджанської еліти прагне спровокувати Єреван», – зазначив у розмові із ZN.UA директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
«У Єревані, схоже, готові піти назустріч вимогам азербайджанців: це дасть змогу зберегти вірменську державність і стабілізувати відносини з Азербайджаном і Туреччиною. Але ключовим питанням для двох країн залишається Зангезурський коридор, який через вірменську територію має з’єднати західні райони Азербайджану з його ексклавом — Нахічеванською автономною республікою: Баку вимагає від Єревана визнати екстериторіальність Сюнікського району, на що Вірменія піти наразі не готова», – пише автор.
За словами Кравченка, політика Пашиняна полягає у балансуванні на межі між тиском Москви, погрозами з Баку й очікуваннями вірменського суспільства. У ситуації, коли колишній союз із Росією перестав працювати, Пашинян символічними діями прагне забезпечити підтримку Вірменії з боку Заходу й створити нову модель безпеки.
«Однак ціна цього курсу може виявитися високою, якщо Москва почне активно застосовувати традиційні важелі впливу на Єреван», – підсумував Кравченко.
Зазначимо, що поки відносини РФ з Азербайджаном перебувають у стані невизначеності, а позиції в Грузії посилюються, у Вірменії вплив Москви втрачається. Однак попри певний розворот Єревану до ЄС, деякі експерти досі мають песимістичні погляди щодо європейського шляху Вірменії.