Відносини США і Росії – як Путін спокушає Трампа великими угодами – новини світу
Володимир Кравченко
Нам із нашою україноцентричністю та перебуванням у стані війни з Росією здається, що будь-яка комунікація Дональда Трампа й Владіміра Путіна присвячена Україні.
Насмілимося припустити, що діалог про відновлення миру в Україні став лише приводом для того, щоб розділити інші країни, території, ресурси.
Кремль намагається перебудувати світоустрій на власний розсуд, домогтися виведення американських військ із Європи, встановити контроль над Україною та відновити Російську імперію. Загалом — реалізувати проєкт «Ялта 2.0». Для цього Росія заманює США видимістю стратегічної стабільності в Європі зі встановленими зонами впливу та грає на своєму зближенні з Китаєм, Іраном, КНДР і бажанні Вашингтона відірвати Москву від Пекіна.
Путін ось-ось може отримати те, про що мріяв, але в що не вірив, — розрив трансатлантичних зв’язків між Америкою та Європою. А щоб зберегти завойоване в Україні, він готовий запропонувати Трампу будь-які пряники. І якщо в Джидді наші домовлялися з американцями про видобуток корисних копалин в Україні та умови перемир’я, то на переговорах в Ер-Ріяді росіяни, використовуючи симпатію Трампа до Путіна та любов до угод, принаджували Вашингтон бізнес-можливостями Росії.
Які проєкти пропонує Путін? Ось що нам відомо з офіційних повідомлень і власних конфіденційних джерел.
По-перше, Путін уже публічно запропонував американцям співробітництво з видобутку рідкісноземельних металів на території Росії, а також 2 млн тонн російського алюмінію та можливість спільного виробництва в Сибіру.
За даними Геологічної служби США, Росія посідає п’яте місце у світі за запасами рідкісноземельних металів. Однак частка Росії у світовому видобутку цих ресурсів становить менш як 1%: розроблення її родовищ ускладнюється тим, що вони розташовані у важкодоступних місцях Сибіру й Арктики, де немає відповідної промислової інфраструктури.
Втім, наразі стратегія Кремля спрацьовує. Зрештою, Росія може запропонувати більше, ніж Україна. І навіть те, що є в Україні, в разі її повного захоплення. Путін уже заявив, що РФ готова залучити «іноземних партнерів» на «нові території». Але Путін принаджує Трампа не тільки обіцянками допустити американські компанії до розроблення родовищ рідкісноземельних металів у Росії чи на окупованій частині України.
По-друге, Кремль спокушає Білий дім пропозиціями щодо спільної розвідки та розроблення родовищ корисних копалин у Сибіру (зокрема в Якутії та Красноярському краї). І пропозиції не обмежуватимуться лише алюмінієм. Наприклад, Штати цікавить і палладій: Росія залишається другим найбільшим постачальником цього металу до США після ПАР.
По-третє, Кремль пропонує Вашингтону співробітництво в розробленні нафтогазових родовищ в Арктиці. За оцінкою Геологічної служби США, там зосереджено понад 10% нерозвіданих світових запасів нафти та понад 30% нерозвіданих запасів газу.
Як пише Bloomberg, на російсько-американських переговорах в Ер-Ріяді йшлося про розвідку арктичних природних ресурсів і розвиток торговельних маршрутів. Москві самій це вигідно: в Росії немає технологій видобутку нафти на арктичному шельфі за важких умов. Для цього їй необхідні західні технології. Водночас у США розглядають регіон як поле стратегічного суперництва з РФ і КНР, і Вашингтон має намір через співробітництво в Арктиці вбити клин між Москвою та Пекіном.
Зі свого боку представники російських нафтогазових компаній (зокрема «Новатек») намагаються обробити американських і європейських партнерів, приваблюючи їх розробленням родовищ у Росії.
По-четверте, за інформацією ZN.UA, у межах спільного розроблення Арктики росіяни також запропонували американцям співробітництво в будівництві спільних плавучих атомних електростанцій і атомних криголамів.
По-п’яте, якщо американці отримають доступ до сибірських і арктичних родовищ, то зможуть транспортувати російський газ і «Північним потоком-2». За інформацією Bild, спецпосланець Трампа Річард Гренелл уже провів у Швейцарії таємні переговори про запуск газопроводу «Північний потік-2». Як стверджує видання, США та Росія обговорюють угоду, в якій Вашингтон виступить посередником у постачанні російського газу до Німеччини цим газопроводом. Передбачається, що в угоді братимуть участь американські компанії, а не уряд США.
По-шосте, Москва може використати зацікавленість Вашингтона в російському ядерному паливі. Росія контролює майже 50% світових потужностей зі збагачення урану й упродовж багатьох років успішно працювала над тим, аби підірвати американський ланцюжок постачання ядерної енергії, демпінгуючи продукцію зі збагаченого урану на світових ринках. За інформацією Bloomberg, станом на весну 2025 року Росія забезпечує близько 25% уранового палива для реакторів США.
По-сьоме, не виключено, що російська команда переговірників продаватиме адміністрації Трампа економічне співробітництво в Африці: Москва за останнє десятиліття вибудувала мережу лояльних до неї режимів, зокрема в ЦАР, Буркіна-Фасо, Малі, Чаді, Нігері. Кремль може запропонувати Білому дому доступ американських компаній до природних багатств у тих африканських країнах, де Росія домінує у сфері економіки та безпеки.
По-восьме, Москва спокушатиме Трампа, на якого має вплив Ілон Маск, співробітництвом у космосі: президент США пообіцяв установити американський прапор на Марсі й «навіть далеко поза його межами». Хоча Росія вже давно втрачає позиції в космічній галузі, проте Москва може запропонувати Вашингтону застарілу, але надійну резервну ракету-носій (наприклад «Союз-2»), запасну пускову інфраструктуру, технологічні напрацювання, що залишилися від радянських часів, і деталі ракет.
По-дев’яте, в Москві припускають, що після укладання мирної угоди з Києвом до Росії поступово повертатимуться західні компанії, які можуть отримати митні та інші пільги, що спрощують доступ до російського ринку. Проте залишаються політичні та інші ризики. Зокрема, якщо санкції Євросоюзу та Великої Британії залишаться в силі, ризики для банків і західних компаній будуть, як і раніше, дуже високими.
А що потрібно натомість Путіну, крім України та окреслених сфер впливу?
На двосторонньому рівні Росія зацікавлена, по-перше, в установленні в повному обсязі дипломатичних відносин зі США: за роки конфронтації Москва та Вашингтон значно скоротили штати й мережі своїх установ. По-друге, у знятті секторальних і персональних санкцій. Нещодавно прессекретар російського президента Дмітрій Пєсков так визначив пріоритети: спершу нормалізація роботи посольств, потім урегулювання конфлікту в Україні й після цього економічне співробітництво.
Тиждень тому в Стамбулі відбулися російсько-американські переговори, присвячені «двостороннім відносинам» і «налагодженню роботи посольств». Обговорювали й питання відновлення штату посольств, скороченого за останнє десятиліття після серій взаємних висилань дипломатів. Результатом зустрічі стало надання Вашингтоном агреману на призначення директора департаменту Північної Атлантики МЗС РФ Алєксандра Дарчієва послом у США. Кілька днів по тому Путін підписав указ про його призначення.
Очевидно, що Москва також зацікавлена у відновленні роботи генконсульств у Сіетлі та Сан-Франциско, а ще в поверненні низки будівель у США. Нові дипустанови потрібні не стільки для кращого консульського обслуговування російських громадян за кордоном, скільки для полегшення розвідувальної діяльності агентів ГРУ та СЗР, які працюють під дипломатичним прикриттям. В інтересах Вашингтона — поновлення роботи консульств у Санкт-Петербурзі, Владивостоці та Єкатеринбурзі.
Крім того, Кремль зацікавлений і в подальшому обміні ув’язненими.
Щодо обмежувальних заходів, то попри погрози Трампа запровадити тарифи проти Росії його радники водночас розробляють план пом’якшення санкцій щодо Москви. Білий дім, зокрема, обговорює скасування нафтової стелі, яка забороняє компаніям із західних країн перевозити та страхувати нафту, куплену в Росії, за ціною, вищою за 60 дол. за барель. Умовою для пом’якшення санкцій джерела Bloomberg і Reuters називають згоду Росії укласти мирну угоду з Україною.
Руйнування та смерть Путін сіє в Україні й задля садистського задоволення, й задля того, щоб переглянути теперішній світоустрій і у форматі «Ялта 2.0» заново перерозподілити світ на зони впливу. Наразі Путіну вдається грати на струнах душі Трампа й, схоже, точку неповернення пройдено. На місці ж великої шахівниці вимальовується великий «розділочний» стіл, за яким, окрім Владіміра Путіна й Дональда Трампа, також сидітимуть Сі Цзіньпін і Нарендра Моді.