Під час свого першого терміну президент Трамп широко сприймався як беззастережний захисник Ізраїлю. Тепер це вже не так. Те, наскільки і яким чином Вашингтон може віддалитися від Єрусалима — особливо щодо ядерної програми Ірану — має величезне значення для безпеки США, Ізраїлю та всього Близького Сходу.
Для Трампа особисті стосунки з іноземними лідерами прирівнюються до відносин між країнами. Якщо він у добрих стосунках із прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, то й американо-ізраїльські відносини хороші. І навпаки. Станом на сьогодні ані особисті, ані міждержавні відносини не зруйновані, але напруга між сторонами зростає, зазначає Джон Болтон, який був радником президента Трампа з питань національної безпеки з 2018 по 2019 рік та послом США в Організації Об’єднаних Націй з 2005 по 2006 рік.
Змагаючись за голоси євангельських християн, які рішуче підтримують Ізраїль, Трамп у 2016 році пообіцяв вийти з іранської ядерної угоди, укладеної за часів Барака Обами, і загалом гарантувати Ізраїлю потужну підтримку. Він виконав цю обіцянку, вийшовши з угоди у 2018 році.
Крім того, Трамп переніс посольство США з Тель-Авіва до Єрусалима, об’єднав окреме представництво у справах Палестини з основною американською місією, визнав суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами та захищав Ізраїль у Раді Безпеки ООН.
Основою цих рішень був прагматичний розрахунок: тісні (або принаймні зовні теплі) особисті стосунки з Нетаньягу підсилювали політичну доцільність такої позиції.
Насправді наскільки хорошими були стосунки Трампа і Нетаньягу у перший термін, викликає суперечки, але одним із основних мотивів залишалося прагнення Трампа до переобрання у 2020 та пізніше у 2024 році. Утримання підтримки проізраїльських виборців було пріоритетом у обох кампаніях, і хоча між Трампом і Нетаньягу виникали напруження, вони рідко виходили на публіку.
У 2024 році Трамп зберіг підтримку євангельських виборців, але втратив голоси євреїв на користь Гарріс лише з різницею у 34 відсотки. Навіть багато прихильників Гарріс вірили, що Трамп захищатиме інтереси Ізраїлю.
Цього разу у Трампа зникла потреба догоджати проізраїльському електорату, адже він уже визнав, що не зможе балотуватися знову. Водночас давні джерела напруги — як-от публічна роль Нетаньягу в ударі проти іранського генерала Касема Сулеймані, його швидке визнання перемоги Байдена у 2020 році та схильність привертати більше уваги, ніж сам Трамп — лише поглибили особисту неприязнь між ними.
Усе це відбулося на тлі заздрощів Трампа до Обами, який отримав Нобелівську премію миру у 2009 році — що також, імовірно, підживлювало його образу.
За всього чотири місяці після інавгурації Трамп уклав окремий мир із повстанцями-хуситами в Ємені, припинивши безрезультатні спроби США розблокувати морський прохід через Червоне море, залишивши Ізраїль наодинці, поки хусити обстрілювали аеропорт імені Бен-Гуріона. Білий дім, без участі Ізраїлю, домовлявся з ХАМАСом про звільнення останнього американського заручника Едана Александера.
Перша масштабна закордонна поїздка Трампа була до трьох арабських країн Перської затоки, при цьому він не відвідав Ізраїль — на відміну від свого першого терміну. Під час візиту до Саудівської Аравії Трамп скасував санкції проти сирійського режиму Асада, що стало явним розривом із позицією Ізраїлю, який зберігає серйозні сумніви щодо бойовиків, що повалили Асада і тепер контролюють країну.
“Водночас, картина не є цілком негативною: Трамп запровадив санкції проти Міжнародного кримінального суду за розслідування проти Нетаньягу та його колишнього міністра оборони, а також загалом підтримує, хоч і не беззастережно, кампанію Ізраїлю проти ХАМАС”, — додає колишній радник Трампа.
Болтон зазначає, що найбільша розбіжність виникла через існуючу загрозу ядерної програми Ірану. 7 квітня, під час другого візиту Нетаньягу до Овального кабінету після інавгурації, ніхто, мабуть, не був більш здивований за нього, коли Трамп оголосив, що його спеціальний представник з питань Близького Сходу Стів Віткофф незабаром розпочне переговори з Іраном.
Раніше Трамп повідомляв, що написав аятолі Хаменеї, висловлюючи готовність до переговорів, але встановив двомісячний термін, натякаючи на можливість військової сили у разі провалу діалогу. Якщо відлік часу почався з дати отримання листа Іраном, цей двомісячний термін уже минув. Якщо ж від першої зустрічі Віткоффа з іранцями (12 квітня в Омані), то крайній термін уже близький. Трамп міг би продовжити цей термін, але це лише збільшить ризики для Ізраїлю.
Трамп визнає, що неодноразово тиснув на Ізраїль, щоб той не завдавав удару по ядерній програмі Ірану. Такі публічні докори близькому союзнику є надзвичайними та свідчать про те, наскільки Трамп прагне врятувати спроби Віткоффа.
“Про зміст переговорів відомо мало, але повідомлення свідчать про ознаки непослідовності, невизначеності — а фактично й некомпетентності — з ключових питань, зокрема, чи дозволять Ірану збагачувати уран до рівня, придатного для реакторів, що було основною помилкою угоди Обами. Казати, що Нетаньягу стурбований — це значить не сказати нічого”, — зазначає Болтон.
Трамп демонструє явне бажання відійти від тісної співпраці з Нетаньягу, прагнучи самостійно контролювати ситуацію навколо Ірану, а не дозволяти Ізраїлю діяти на свій розсуд. Така позиція може бути наслідком впливу ізоляціоністських сил у його адміністрації, хоча такі погляди не переважають серед республіканців загалом, адже 52 сенатори та 177 конгресменів публічно закликали Трампа не підтримувати Іран.
“Ізраїль не просив дозволу у 1981 році, коли знищував реактор “Осірак” Саддама Хусейна, ані у 2007-му, коли атакував іранський реактор, який будувався в сирійській пустелі. Трамп глибоко помиляється, якщо думає, що Нетаньягу “злякається” і просто стоятиме осторонь, поки Іран стане ядерною державою”, — підсумував Болтон.
Нагадаємо, що два чиновники Білого дому повідомили Axios, що президент Трамп розчарований триваючою війною в Газі й засмучений картинами страждань палестинських дітей, і сказав своїм помічникам передати прем’єр-міністру Ізраїлю Беньяміну Нетаньягу, що він хоче, щоб той завершив її.