Володимир Кім
Коньяк, вино, мінеральна вода, квіти… Нещодавно «Россельхознадзор» і «Роспотребнадзор» заборонили імпорт цих товарів з Вірменії до Росії. Що буде далі? Російська влада почала перевірку фруктів і овочів з цієї південної країни Кавказу. Можливо, незабаром у них виявлять небезпечні для здоров’я росіян пестициди та черв’яків. І все це з метою, щоб нинішній прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян зазнав невдачі на парламентських виборах 7 червня.
Для Владіміра Путіна це стане компенсацією тих невдач, з якими він зіткнувся в останні місяці, зокрема в Молдові та Угорщині. Щоб у цих країнах на парламентських виборах перемогли політичні сили, вигідні Москві, були залучені російські спецслужби, близькі до адміністрації президента РФ політтехнологи, ботоферми. І, звісно, витрачено мільйони євро. Але все це виявилося марним, і перемогли ті, кого в російському керівництві вважають «ворожим табором».
У цій ситуації програти ще й у Вірменії Путін не може собі дозволити. Справа не лише в особистій неприязні російського керівництва до Пашиняна, який прийшов до влади після оксамитової революції 2018 року: прем’єр Вірменії робить усе можливе, щоб країна, яка економічно залежить від Росії, дистанціювалася від неї та максимально наблизилася до Європейського Союзу, одночасно співпрацюючи зі США. А за останній рік Єреван зробив чимало для того, щоб зійти з орбіти Москви.
Якщо в березні 2025 року було законодавчо розпочато процес вступу до ЄС, то вже навесні 2026 року цей курс отримав яскраве підтвердження, коли на початку травня відбувся саміт Вірменія—Євросоюз. Одночасно стартував процес лібералізації візового режиму з ЄС. Пашинян поступово вирішує питання з Азербайджаном і Туреччиною, обмежуючи вплив Росії у Вірменії та на Південному Кавказі. Хоча 102-га російська військова база поки залишається в Гюмрі, російські прикордонники вже залишили міжнародний аеропорт «Звартноц», КПП «Агарак» на кордоні з Іраном і КПП на кордоні з Туреччиною.
З огляду на це, перемога партії Пашиняна «Громадянський договір» стане черговою геополітичною поразкою Кремля, який не заспокоюють запевнення вірменського керівництва в тому, що відносини Вірменії зі США та ЄС не спрямовані проти Росії. На пресконференції 9 травня Путін вже порівняв те, що відбувається у Вірменії, з Україною: «Ми зараз переживаємо все, що відбувається на українському напрямку. А з чого почалося? Зі вступу чи спроби вступу України до ЄС… Тому не треба доводити до крайнощів».
Своєю чергою, у російських громадян вже сформувалася думка про те, що відбувається у Вірменії. Судячи з відео, перехожі в Москві, Пермі та Єкатеринбурзі переважно впевнені, що «вірмени — м…азі», Вірменія «нахрін нікому не потрібна», а за дружбу з Європою погрожують «СВО».
Хоча основними суперниками Нікола Пашиняна на цих виборах є проросійські опозиційні сили, «Громадянський договір» має всі шанси на перемогу, навіть попри те, що поразка Вірменії в короткостроковій третій карабаській війні 2023 року, повернення суверенітету Баку над Карабахом і вихід вірмен із цього регіону негативно вплинули на рейтинг чинного прем’єр-міністра. Справа в тому, що антирейтинг Пашиняна значно нижчий, ніж у його основних опонентів.
Як свідчать результати соціологічного опитування, оприлюдненого наприкінці травня Gallup International Association, 28,8% респондентів проголосували б за «Громадянський договір», 14,9% — за блок «Сильна Вірменія» (лідер — успішний бізнесмен Самвел Карапетян, який перебуває під арештом і якого пов’язують із ФСБ), 12,1% — за блок «Вірменія» (лідер — колишній президент Вірменії й друг Путіна Роберт Кочарян), 8,7% — за партію «Процвітаюча Вірменія» (лідер — олігарх Гагік Царукян, який орієнтується на збереження традиційних ділових зв’язків із Москвою).
У Пашиняна є стабільне, «ядерне» електоральне поле (близько 35%), яке підтримує його, незважаючи на всі труднощі, і вбачає в ньому захист від повернення «старих еліт». До того ж уряд вдається до популістських заходів: наприклад, 1 квітня було введено 30% надбавку до пенсій, не передбачену бюджетом. Але попри очікуване перше місце, «Громадянський договір» не матиме в парламенті абсолютної більшості. І на це роблять ставку в Москві, коли силами спецслужб, пропагандистів і ботів підтримують проросійських опонентів Пашиняна.
У Єревані викликали посла РФ через пропозицію пропагандиста провести “СВО” у Вірменії
Як зазначає Telegram-канал «Вірменське досьє», парламентську кампанію у Вірменії в адміністрації президента РФ курують начальник управління президента РФ із моніторингу й аналізу соціальних процесів Алєксандр Харічєв і заступник начальника управління президента з внутрішньої політики Дєніс Стєпанюк. Вони працюють разом із нещодавно створеним управлінням АП РФ зі стратегічного партнерства. На місці операцію проводить великий десант співробітників російських спецслужб у посольстві РФ у Єревані, про що докладно повідомило російське видання The Insider.
У Вірменії фіксують безпрецедентний рівень інформаційного втручання з боку Кремля, спрямованого на дискредитацію влади й дестабілізацію внутрішньої ситуації в країні. Як пише «Вірменське досьє», «схема втручання стандартна: сотні конспірологічних роликів у TikTok проти Пашиняна та його родини, тисячі проплачених коментарів у Facebook, робота англійською мовою в X і мережа Telegram-каналів. На низовому рівні цим займається колишній вірменський блогер, а нині оператор кремлівського впливу у Вірменії та член Ради АНО (автономної некомерційної організації. — В.К.) «Євразія» Мікаель Бадалян, прямо підпорядкований АП РФ».
Одночасно з інформаційними атаками, аби покарати «норовистого» Пашиняна, Кремль традиційно використовує економічну залежність Вірменії від Росії, тобто застосовує інструменти, вже випробувані на Молдові, Грузії та інших країнах.
Російський капітал повністю домінує в критичній інфраструктурі Вірменії — енергетиці, видобувній промисловості, металургії, логістиці та банківському секторі. За підсумками 2025 року, на частку РФ припало понад 35% усього зовнішньоторговельного обігу Вірменії, тоді як Росія — практично єдиний покупець вірменської сільгосппродукції, коньяку та вин. Так, 2024 року до РФ відправляли 83% вірменського коньяку. За російськими даними, Вірменія може постачати до Росії до 90–95% усього експорту зрізаних квітів, що оцінюють приблизно в 50 млн дол.
Понад 85% природного газу надходить до Вірменії з Росії трубопроводом через Грузію. Вся газорозподільна мережа всередині країни належить дочірній компанії «Газпрому» — «Газпром Вірменія». Москва може будь-якої миті заявити про «технічні неполадки» на газопроводі або підвищити тарифи до ринкових, що паралізує промисловість Вірменії. Своєю чергою Мецаморська АЕС забезпечує близько 40% усієї електроенергії в країні. Вона працює виключно на російському ядерному паливі.
Водночас соціальна стійкість Вірменії значною мірою підтримується тими мільйонами доларів, які пересилають своїм вірменським родичам батьки, брати, сини, які працюють у Росії. Заборона грошових переказів або посилення депортаційної політики з боку РФ здатні завдати удару, що вимірюватиметься сотнями мільйонів доларів. Для Вірменії це не просто економічний ризик, а загроза соціальної дестабілізації. У Москві й не приховують, що використовують економіку для покарання Вірменії, її керівництва й народу.
Російські чиновники постійно нагадують Єревану, що Росія постачає Вірменії газ, бензин і зерно за цінами, втричі нижчими за ринкові, й прямо кажуть: лояльні ціни на газ закінчаться одразу після виборів, якщо Пашинян збереже владу. Водночас заступник голови Ради безпеки РФ Дмітрій Мєдвєдєв у своєму каналі в «Макс» написав, що населення Вірменії прожене «цього дядечка» до «його друга Макрона в Париж», якщо Єреван перейде на європейські ціни на газ.
США виділять Вірменії $9 млрд за відмову від російської енергетики — Bloomberg
Нещодавно Москва знову заявила Єревану, що «сидіти на двох стільцях» більше не дозволить: користуватися преференціями Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) і одночасно дрейфувати в бік ЄС неможливо. «Такі підходи нас не влаштовують. Такі підходи для нас абсолютно неприйнятні», — підкреслив заступник голови МЗС РФ Міхаіл Ґалузін. Зі свого боку заступник голови російського уряду Алєксєй Овєрчук заявив: якщо Вірменія приєднається до «недружніх до Росії країн», то Москва позбавить її економічних переваг членства в ЄАЕС і відносин із РФ.
Щоб залякати вірменський електорат перед виборами, заступник директора департаменту МЗС РФ Іван Шевцов опублікував «консервативний прогноз»: вступ Вірменії до ЄС нібито призведе до падіння ВВП на 23%, зростання інфляції на 22,6% і різкого зниження рівня життя. Втім, російський політолог, провідний науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень МДІМВ Сєрґєй Маркєдонов вважає, що надмірний тиск на Вірменію може спричинити зворотний політичний ефект і зміцнити позиції чинної влади.
На сьогодні можна розглядати три можливі сценарії розвитку подій після виборів. Перший — перемога опозиції. Проросійський табір в особі «Сильної Вірменії», «Процвітаючої Вірменії» та «Вірменії» сумарно може набрати 54% місць у майбутньому парламенті. У такому разі навіть якщо «Громадянський договір» займе перше місце, Пашинян не зможе сформувати уряд самостійно. Опозиція отримає шанс висунути свого прем’єра й усунути Пашиняна від влади.
Другий сценарій — перемога чинного прем’єра через другий тур. Відповідно до вірменського виборчого кодексу, якщо протягом шести днів після опублікування попередніх результатів уряд не формується, на 28-й день проводять другий тур між двома партіями, що набрали найбільшу кількість голосів. Партії-переможцю в другому турі надають додаткові мандати, необхідні для забезпечення більшості в 54%. У другому турі на користь «Громадянського договору» може зіграти страх суспільства перед поверненням старого «карабаського клану»: для багатьох вірмен опозиція є занадто токсичною. Пашинян знову зможе позиціонувати себе як «менше зло» і єдиного гаранта миру з Азербайджаном.
Третій сценарій — політична криза та вулиця. За мінімальної переваги переможця сторона, що програє, майже напевно не визнає результатів. Якщо переможе Пашинян, проросійська опозиція й Москва заявлять про фальсифікації. Як пише Telegram-канал «Вірменське досьє», «на майбутніх виборах у Вірменії адміністрація президента РФ робить ставку не на пряму зміну влади, а на дестабілізацію, оскільки в Москві розуміють, що шан