Вибори в Білорусі 2025 – як Лукашенко зберігає владу в умовах тиску Кремля
Володимир Кравченко
Намагаючись зміцнити й легітимувати свою владу, Аляксандр Лукашенко минулої неділі всьоме обирався на пост глави Білорусі.
Ці вибори, якщо послуговуватися лексикою спікера українського МЗС Георгія Тихого, — «повна фігня», фікція.
Крім Лукашенка, у виборчій кампанії брали участь чотири кандидати. Але ніхто не сумнівався, кого назвуть переможцем. Питання було в тому, який відсоток тих, хто «проголосував» за Лукашенка, назве ЦВК Білорусі: 80%? 85%? Чи, щоб не розмінюватися на дрібниці, 90%? У Путіна, наприклад, було 87,28%. А чим гірший Лукашенко, за плечима якого тридцять років правління? Та й після виборів 2020 року, на яких унаслідок масштабних фальсифікацій він одержав 80,1% (що й призвело до масових протестів), для самоствердження самопроголошеному президентові важливо зафіксувати результат не менший, ніж чотири роки тому.
В РНБО відреагували на заяву Лукашенка про «білоруських миротворців»
За даними ЦВК, явка виборців під час дострокового голосування становила 41,81%. Але експертна місія кампанії «Правозахисники за вільні вибори» ще першого дня помітила порушення, зокрема недотримання принципу таємниці голосування. В кінцевому підсумку, згідно з офіційними даними ЦВК, участь у виборах узяли 85,7% виборців, а Лукашенко здобув 86,82% голосів. Що ж, названа цифра — на рівні показників лідерів Росії, Руанди, Північної Кореї, Туркменістану, Таджикистану…
Не варто очікувати, що в Білорусі виявлять публічне невдоволення результатами. Люди залякані репресіями проти учасників протестів 2020 року, а опоненти Лукашенка або в еміграції у Варшаві, або на нарах у Жодіному, Могильові чи Новополоцьку: за даними центру «Вясна», станом на 18 січня там було 1244 політв’язні. Але навіть у цій ситуації влада побоювалась «інцидентів», які б могли поставити під сумнів «стабільність» режиму, «підтримку» білорусами Лукашенка та «легітимність» його обрання. Тож за день до виборів білоруські хостинг-провайдери обмежили доступ до віртуального хостингу.
Сотні прихильників білоруської опозиції беруть участь у марші у Варшаві, ПольщаGetty Images
Нині Лукашенко почувається при владі значно впевненіше, ніж у серпні 2020 року, й намагається адаптуватися до зовнішньополітичних умов. Але режим перебуває в тотальній економічній і політичній залежності від Росії, яку не послаблюють торговельно-економічні та політичні відносини з Китаєм. Адже якщо раніше російський ринок становив у білоруському експорті 40–45%, то тепер він зріс до 60–65%. Водночас, за словами директора білоруського центру BEROC Льва Львовського, ще 15–20% експорту Білорусі йде російськими логістичними шляхами.
Водночас економіка Білорусі нині на підйомі. І це — результат російсько-української війни: вихід багатьох західних компаній із Росії, введення міжнародних санкцій проти РФ відкрили російський ринок для білоруських підприємств. До того ж Мінськ постачає Москві військову техніку й товари подвійного та військового призначення. Однак залежність Білорусі від Росії означає, що проблеми російської економіки, яка входить у стан стагфляції, стають проблемами й для білоруської.
Лукашенко прокоментував передачу влади своєму сину
Економісти прогнозують, що зростання ВВП країни за 2024 рік становитиме близько 4%, що значно перевищує показники попередніх років. Проте залишаються всі структурні проблеми економіки — брак робочих кадрів, зайвий державний контроль, відсутність диверсифікації у зовнішній торгівлі. На думку Льва Львовського, економіка Білорусі зростає на тлі перегріву. «Ми входимо в період стагнації: якщо вдасться втриматися на тому ж рівні, це вже буде досить непогано», — вважає експерт.
Крім того, в режиму є й інші проблеми. Хоча Лукашенко боїться «калиновців» і заявляє про плани вторгнення «збройних банд» із боку Польщі або України, його також турбує загроза анексії Білорусі Росією й потенційна можливість того, що Кремль організує переворот і відсторонить його від влади. Річ у тім, що в Москві достатньо тих, кого «бісить» Лукашенко. Він хоч і грає на боці Росії, але уникає прямої участі білоруських військових в агресії проти України й намагається відновити свою зовнішньополітичну самостійність.
В оточенні Лукашенка всі зберігають лояльність до нього. Проте серед них є вельми проросійські політики. Наприклад, держсекретар Ради безпеки Аляксандр Вольфович. Але спецоперація із заміни Лукашенка на відверто проросійського політика може спровокувати в країні нову політичну кризу й створити для Кремля проблеми, які йому зараз не потрібні. Тому насильницьке відсторонення Лукашенка від влади наразі виглядає малоймовірним сценарієм. Інша річ — остаточна анексія Білорусі.
Лукашенко чекає на розв’язку війни в Україні цього року
Лукашенко стверджує, що в розмовах із Путіним не було нічого про об’єднання Білорусі й Росії в одну державу. Але ще 2021 року в Кремлі розробляли план поглинення Білорусі до 2030 року. На початку січня російське видання «Медуза» з посиланням на джерела, близькі до АП РФ, повідомило: в Кремлі можуть повернутися до плану приєднання Білорусі до РФ після завершення війни в Україні. Це можуть подати як «глибшу інтеграцію» двох держав зі створенням спільних органів влади. Про те, що Москва перебуває на завершальних стадіях процесу анексії Білорусі, попереджав і американський Інститут вивчення війни.
Хоча Лукашенко намагається лавірувати на політичному полі, яке дедалі більше звужується, суверенітет Білорусі поступово зморщується під тиском Росії. Нині самопроголошений президент не повною мірою контролює Білорусь, із території якої в лютому 2022 року відбувалося вторгнення російських військ в Україну. Та й розміщення на білоруській території російської ядерної зброї не означає, що в Лукашенка з’явилося право голосу стосовно її застосування. Не може влаштовувати його й те, що Білорусь може стати територією, з якої російські війська без його згоди атакуватимуть країни ЄС і НАТО.
Тому, хоча на Заході виборів не визнали, Лукашенко прагне використати «переобрання» для «перезавантаження» власної легітимності в очах США та ЄС, КНР і РФ. Він намагається вивести країну з міжнародної напівізоляції, знизити рівень залежності від Путіна й повернутися до своєї традиційної гри на суперечностях між Заходом з одного боку й Росією і Китаєм — з іншого, що дасть змогу виторговувати собі економічні та політичні преференції і від перших, і від других.
Мені абсолютно фіолетово: Лукашенко на виборах в Білорусі відповів ЄС на тезу про їх нелегітимність
Для цього самопроголошеному президентові треба відновити відносини із Заходом. Щоб навести мости, Лукашенко у своїх публічних заявах демонструє, що є гарантом суверенітету Білорусі. І навіть звільняє політичних в’язнів — за кілька днів до виборів він помилував 15 людей, засуджених за злочини «екстремістської спрямованості». (Це вже дев’яте помилування в Білорусі за останні пів року.)
Наразі немає жодних ознак, що Захід зніме санкції й відновить політичний діалог із Мінськом. За кілька днів до голосування прессекретар ЄС із питань зовнішньої політики й політики безпеки Аніта Хіппер назвала вибори фікцією і заявила, що Євросоюз і далі підтримуватиме білоруський народ і тиснутиме на режим Лукашенка. Нагадаємо, що в грудні ЄС увів санкції проти білоруських чиновників, відповідальних за репресії проти опонентів режиму.
Та й немає надії, що ослаблення санкційного тиску з боку Заходу або встановлення політичних контактів із самопроголошеним президентом зменшать залежність Мінська від Москви або призведуть до лібералізації режиму. Своєю чергою Київ, хоч і підтримує канали зв’язку з Мінськом і самопроголошеним президентом, не має наміру визнавати вибори й легітимність Лукашенка. Адже сутність режиму не змінилася й репресії проти незгодних тривають, а Лукашенко так само залишається союзником Путіна й сприяє агресії Росії проти України.