Серія портретів ключових фігур Білого дому, опублікована журналом Vanity Fair, спричинила хвилю глузувань в інтернеті. Знімки були частиною матеріалу про перший рік другої адміністрації Дональда Трампа. Фотограф Крістофер Андерсон наполягає, що не мав наміру виставляти героїв у невигідному світлі, пише The Independent.
Vanity Fair опублікував портрети високопосадовців адміністрації Трампа, зроблені у форматі надкрупного плану. На фото чітко видно кожну зморшку, веснянку та деталі макіяжу керівниці апарату Білого дому Сюзі Вайлз, прессекретарки Кароліни Лівітт, віцепрезидента Джей Ді Венса та держсекретаря Марко Рубіо.
Серед інших героїв серії — Стівен Міллер, Ден Скавіно та Джеймс Блер. Для багатьох користувачів соцмереж несподіваним стало настільки відверте зображення зазвичай ретельно відредагованих політичних фігур.
Після публікації журналу в Instagram з’явилися тисячі коментарів. Користувачі називали портрети “диявольськими”, “брудними” та “божевільними”. Більшість писали, що “підстрибнули від страху”,
“Портретні знімання крупним планом були невіддільною частиною багатьох моїх робіт протягом багатьох років”, — заявив фотограф, додавши, що йому “подобається ідея проникнення в театр політики”.
Найбільший резонанс викликав портрет 28-річної Кароліни Лівітт. Деякі коментатори стверджували, що на фото видно сліди ін’єкцій філерів для губ, а допис з її портретом зібрав понад 20 тисяч переглядів і близько двох тисяч коментарів за кілька годин.
Лівітт публічно не коментувала зображення. Водночас речниця Білого дому Тейлор Роджерс заявила, що Vanity Fair “навмисно фотографував Кароліну та персонал Білого дому дивним чином і навмисно редагував фотографії, щоб спробувати принизити та збентежити їх”.
“Я знаю, що можна сказати: “він навмисно намагається виставити людей погано”, — але це не так”, — наголосив Андерсон.
Знімання відбулися 13 листопада у Білому домі та тривали один день. Андерсон використовував камеру середнього формату та спеціальне освітлення, знімаючи кожного посадовця у його робочому кабінеті.
Андерсон визнав, що у випадку з Лівітт вирішив знімати ще ближче, ніж інших героїв серії: “Понад усе я намагаюся пробитися крізь образ, який хочуть створити політики, і досягти чогось більш правдивого”.
Творчий підхід Андерсона можна сприймати як буквальне втілення гасла команди Трампа про “найпрозорішу адміністрацію”. Проте для декого ця “прозорість” виявилася надмірною. Побачивши екстремально крупний план обличчя Лівітта, комікиня Келсі Дарра емоційно відреагувала: “Ісусе, наступного разу додавайте попередження”.
Портрет Рубіо також спровокував жарти в соцмережах. Один із користувачів навіть поцікавився, чи не позичив Vanity Fair камеру в дерматолога, аби показати всі дефекти шкіри.
Фотограф Андерсон відкидав критику, пояснивши, що для кожного героя обирали найвигідніший ракурс. Саме тому для Рубіо, крім портрета, затвердили невимушений кадр біля вікна, який найкраще розкриває його образ.
У матеріалі Vanity Fair особливу увагу приділено Сюзі Вайлз, першій жінці на посаді керівника апарату Білого дому. У відвертих інтерв’ю вона різко висловлювалася про президента та членів його команди, зокрема, назвала Трампа “алкоголіком”, а Венса теоретиком змови”, що згодом сама назвала “нещирою неправдою”.
Після публікації Вайлз заперечила точність тексту, заявивши, що її слова вирвали з контексту. Фотографії вона коментувати не стала.
Користувачі соцмереж називали знімки “магшотами” — знімками злочинців у поліції. Також коментатори не розуміли, чи не зробили ці невдалі крупні плани “навмисно поганими для всіх”.
“Я розглядаю свою роботу як відповідальність зображувати те, з чим я стикаюся», — підсумував Андерсон.
Серія портретів, яка мала стати спробою зруйнувати “політичний театр”, у підсумку стала інтернет-сенсацією. Реакція публіки показала, що надмірна візуальна відвертість у політиці може мати зовсім не той ефект, на який розраховують автори.