Дві події останнього тижня показали, що президент США зайняв більш жорстку позицію щодо російського лідера, і ця зміна у риториці є, на думку європейських союзників України, частково їхньою заслугою. Після зустрічі Трампа з Зеленським у кулуарах похорону Папи Франциска в Римі Трамп зробив рідкісну різку заяву щодо Путіна.
Трамп припустив, що “можливо, він не хоче зупинити війну, а просто водить мене за ніс”. Потім 1 травня було підписано угоду про мінеральні ресурси з Україною, в якій уперше чітко згадується про “повномасштабне вторгнення Росії”, що свідчить про посилення риторики адміністрації Трампа.
У Лондоні та Парижі лідери Кір Стармер і Еммануель Макрон активно намагалися переконати Трампа зменшити тиск на Зеленського та спрямувати своє обурення на Путіна, пояснюючи, що той ним маніпулює. Публічні закиди президента США проти Путіна дали дипломатам у Парижі й Лондоні змогу хоча б стримано порадіти, адже їхні зусилля за останні три місяці почали приносити результати, зазначає Естер Веббер, старший кореспондент POLITICO.
“Зміна курсу президента США відбулася після місяців ретельної координації дій Стармера і Макрона, які використовували свої канали в Білому домі для того, щоб донести повідомлення про те, що російському президенту не можна довіряти”, — додає Веббер.
Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі нещодавно повідомив, що цього року він розмовляв з держсекретарем США Марко Рубіо 13 разів, а Стармер і Трамп — “майже” стільки ж разів.
За лаштунками з британського боку радник з національної безпеки Джонатан Пауелл, досвідчений перемовник, і міністр оборони Джон Гілі, якого вважають важливим чиновником, відіграють ключову роль у цьому процесі за підтримки представника США у Великій Британії Марка Бернетта.
Колишній посол Великої Британії зазначив, що Зеленському “очевидно вдалося вплинути на думку Трампа” під час зустрічі в Римі, а Велика Британія та Франція постійно наголошували, що Путін “зневажає [Трампа], постійно порушуючи перемир’я, яке, як він стверджував, він виконує”.
Вони вважають це особливо вразливим моментом, оскільки Трамп “болісно сприймає загибель людей — це справді його хвилює”.
Французький чиновник заявив, що “на цей час Трамп зрозумів”, що Путіну не можна довіряти.
Стівен Пфайфер, старший науковий співробітник американського аналітичного центру Інституту Брукінгса, сказав, що Трамп “не помічав, що Путін ігнорує прохання США”, але його нещодавні заяви в соціальних мережах “свідчать про те, що він вважає, ніби Путін грає з ним”.
Водночас кореспондент вважає, що хоча події минулого тижня й означають дипломатичний прорив для Великої Британії та Франції, то він залишається вкрай нестійким.
Орися Луцевич, керівниця Українського форуму в Chatham House, застерегла, що одна зустріч у Ватикані навряд чи матиме “тривалий ефект — це був ефект одного дня, коли [Трамп] зробив кілька правильних заяв, але цього недостатньо, потрібна політика, а не просто пости в Truth Social”.
Історія підходу Білого дому до переговорів показала, наскільки марними можуть бути європейські зусилля: нещодавно держсекретар США Марко Рубіо скасував участь у саміті в Лондоні в останню мить, а Трамп наполягав, що Україна має відмовитися від Криму.
Деякі аналітики розглядають це як загрозу для наполегливих спроб Стармера виступити чесним посередником між Вашингтоном і Києвом.
“Хоч ми й маємо кращі позиції, ніж майже будь-яка інша країна, щоб бути посередником, — наближається момент істини. Нам доведеться обрати: виступити проти поганої угоди від Трампа чи підтримати наших європейських партнерів”, — попередив колишній посол Великої Британії.
Раніше в Foreign Policy розповіли про те, як Трамп може виправити помилки у своєму підході до війни в Україні. Щоб побудувати стійкий мир, Трампу потрібно переосмислити війну й усвідомити шкоду, якої вже завдали його помилки. Він поводився так, ніби Україна — це тимчасова проблема, а Росія — довгострокова можливість. Насправді все майже навпаки.