Трамп розглядає військові дії проти Ірану – чим це може закінчитися

Плани щодо Ірану ставлять США на шлях можливих серйозних наслідків.

“Ми будемо вимірювати наш успіх не лише виграними битвами, а й війнами, які ми завершимо — і, можливо, найголовніше, війнами, в які ми так і не вступимо”. Це була заява президента США Дональда Трампа у січні 2025 року.

Трохи більше ніж через рік після своєї інавгураційної промови президент США розгорнув величезні військові сили на Близькому Сході. Він каже, що прийме рішення про те, чи нападати на Іран, найближчими днями, зазначає Гідеон Рахман, головний оглядач відділу міжнародних відносин Financial Times.

Досвід минулого року, здається, переконав Трампа в перевагах війни. Бомбардування ядерних об’єктів Ірану в червні та захоплення Ніколаса Мадуро, президента Венесуели, в січні пройшли успішно. Після цього Трамп тріумфував.

Але успіх може породжувати надмірну самовпевненість. Якщо Трамп і надалі залучатиме американські війська в пошуках швидких перемог, зрештою він може натомість отримати тривалу поразку.

“Запропоновані операції проти Ірану вже пов’язані з вищим рівнем ризику, ніж його попередні військові кампанії. Про це свідчать небезпечно розмиті цілі запропонованої операції”, — додає оглядач.

Наразі Трамп наголошує на необхідності зупинити іранську ядерну програму — ту саму програму, яку, як він наполягав, було повністю знищено минулого червня. Але на початку цього року він пообіцяв, що “допомога вже в дорозі” для протестного руху Ірану, натякаючи, що метою США може бути зміна режиму.

Інші цілі, які висунули США, — це знищення іранських ракет та припинення підтримки Іраном “Хезболли” та ХАМАС. На відміну від бомбардування ядерного об’єкта у Фордо в червні та захоплення Мадуро в січні, більшість цих цілей неможливо досягти лише військовими діями США.

“Вони вимагають чогось іншого в результаті військової операції — чи то глибоких політичних поступок з боку нинішнього режиму, чи успішного народного повстання всередині Ірану”, — стверджує Рахман.

Розмиті або недосяжні воєнні цілі підвищують ризик того, що американська військова операція затягнеться. Чим довше триває війна, тим більша ймовірність успішних ударів у відповідь з боку Ірану. Навіть 12-денний конфлікт з Іраном у червні минулого року серйозно виснажив запаси американських ракет-перехоплювачів — США використали приблизно чверть свого арсеналу перехоплювачів THAAD для захисту від іранських балістичних ракет, спрямованих на Ізраїль.

Крім того, в регіоні розміщені від 30 до 40 тисяч американських військових, які можуть стати мішенню для іранських дронів або ракет. Міста й інфраструктура союзників США також потенційно вразливі до атак.

Досі Тегеран намагався уникати неконтрольованої ескалації під час попередніх військових зіткнень зі США та Ізраїлем. Навіть торішня іранська атака у відповідь на авіабазу в Катарі була заздалегідь анонсована й швидко припинена. Однак якщо режим вирішить, що веде боротьбу за власне виживання, його готовність іти на ризик може зрости.

Війна може надати нового імпульсу опозиційним протестам, які нещодавно знову активізувалися. Але існує й ризик протилежного ефекту — зовнішній удар по Ірану здатен згуртувати суспільство навколо влади й послабити внутрішню опозицію до клерикального режиму.

Навіть якщо війна призведе до остаточного краху Ісламської Республіки, уроки повалення жорстоких режимів в інших країнах Близького Сходу дуже невтішні, особливо коли крах режимів спричинений іноземним військовим втручанням.

В Іраку, Сирії та Лівії наслідки включали тривалий конфлікт, масові жертви серед цивільного населення, мільйони біженців, багато з яких втекли з країни, та створення анархічного середовища, в якому терористичні групи змогли закріпитися.

Уряд Нетаньягу в Ізраїлі давно закликає до зміни режиму в Тегерані. Іран, який занурився б у хаос, міг би відповідати вузькому розумінню інтересів Ізраїлю, адже це суттєво послабило б небезпечну загрозу для ізраїльської держави. Проте такий сценарій становив би реальну небезпеку для союзників Трампа в країнах Перської затоки, що розташовані значно ближче до Ірану.

Трамп може вважати, що самі США залишатимуться захищеними від потенційно негативних наслідків військових дій на Близькому Сході — за умови, що не вводитимуть наземні війська й покладатимуться на “великий, прекрасний” океан, який нібито триматиме проблеми подалі від американської території.

Попередні президенти США також намагалися уникати втручання в справи Близького Сходу, але виявили, що неочікувані події змусили їх до цього. Барак Обама так само побоювався нових війн на Близькому Сході, як і Трамп, але все ж був змушений розгорнути американські війська для боротьби з ІДІЛ після падіння Мосула у 2014 році.

Звичайно, цілком можливо, що Трамп уникне нового конфлікту в Ірані в останню хвилину, або що його остання військова кампанія знову увінчається успіхом. Але черговий військовий тріумф в Ірані цілком може збільшити схильність Трампа до ризику, що збільшить ймовірність можливої ​​катастрофи.

“У 2016 та 2024 роках Трамп вів кампанію як кандидат миру й успішно скористався розчаруванням американців війнами в Іраку та Афганістані. Іронічно й водночас небезпечно, що лише за рік свого президентства він, схоже, почав схилятися до воєн за власним вибором, які раніше сам засуджував”, — підсумував Рахман.

Нагадаємо, Іран заявив, що готовий піти на поступки у своїй ядерній програмі під час переговорів зі США. В обмін країна очікує скасування санкцій і визнання свого права на збагачення урану, заявляючи, що таким чином намагається запобігти можливому нападу з боку США.