Найбільш надійною константою другого терміну президента США Дональда Трампа залишається те, що на будь-яку виявлену слабкість він відповідає нещадною жорстокістю. Поведінка американського лідера щодо ключових європейських союзників демонструє повну відсутність дипломатичного етикету: Трамп висміює президента Франції Еммануеля Макрона, називаючи його «плаксієм», та нав’язує президенту Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн принизливі торговельні угоди. Драматична ситуація навколо Гренландії, яку Трамп погрожував анексувати під тиском митних санкцій, стала апогеєм цього підходу, пише Der Spiegel.
Трамп не приховує свого бажання увійти в історію як президент-завойовник, наслідуючи Томаса Джефферсона, який у 1803 році здійснив купівлю Луїзіани, збільшивши територію США вдвічі. Під час інавгурації 20 січня 2025 року він прямо заявив про наміри розширювати кордони. Сьогодні очевидно, що в своєму імперіалізмі він не зупиняється навіть перед партнерами, перетворюючи Сполучені Штати з гаранта безпеки на прямого противника Європи. Політика Трампа багато в чому перегукується з діями Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна: всі троє прагнуть поділу світу на сфери впливу, де великі держави панують без обмежень, ігноруючи міжнародне право.
Імперські рефлекси як засіб виживання
Якщо Європа хоче вижити у «джунглях імперій», їй доведеться відмовитися від ролі пасивного спостерігача. Для захисту власного суверенітету ЄС потребує радикальних змін:
- Єдина оборонна політика: Відмова від захисту національних виробників зброї на користь загальноєвропейського комісара з озброєнь. Наразі в ЄС використовується близько 180 різних типів систем озброєння, що створює логістичний хаос, тоді як США обходяться лише тридцятьма стандартними зразками.
- Ядерне стримування: Оскільки на американську парасольку більше не можна покладатися, Європі потрібен власний щит. Це може бути або розширення французької ядерної доктрини на весь ЄС, або створення власного ядерного потенціалу коаліцією на чолі з Німеччиною. Це потребуватиме перегляду Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), але бездіяльність робить континент беззахисним перед Путіним, який тримає палець на кнопці запуску 1700 російських ядерних боєголовок.
- Альянс ключових країн: Створення силового ядра, до якого мають увійти Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Польща та, в ідеалі, Україна, яка сьогодні володіє найбільшою та найбільш загартованою в боях армією на континенті.
Економічна потужність як політична зброя
Європа здається слабкою лише тому, що досі не вміла використовувати свою силу. Економічно ЄС — це гігант із ВВП понад 18 трильйонів євро та 450 мільйонами споживачів. Брюссель має засоби, щоб змусити Трампа відступити, як це вже зробив Китай, обмеживши експорт рідкоземельних металів та імпорт сої.
Європа може завдати удару у відповідь через фінансові та цифрові інструменти:
- Контроль над SWIFT: Ключовий вузол глобальних платежів розташований у Бельгії. Його використання як політичної зброї може паралізувати міжнародні транзакції США.
- Золоті резерви: Бундесбанк може вивести 1236 тонн золота, що зберігаються у Федеральній резервній системі США в Нью-Йорку.
- Технологічний суверенітет: Створення власних ШІ-рішень (на прикладі Mistral AI) та обмеження для американських техгігантів (Meta, Google, X), які заробляють мільярди на європейському ринку. Успіх авіабудівного концерну Airbus, створеного у 1970-х як конкурент американському Boeing, доводить, що Європа здатна вигравати технологічні перегони.
Трамп стає токсичним для європейських правих
Цікаво, що імперські амбіції Трампа почали відштовхувати навіть його традиційних прихильників у Європі. Такі політики як Аліса Вайдель (АдН) чи Марін Ле Пен змушені дистанціюватися від президента США після його зазіхань на Гренландію, адже їхній виборець не хоче бачити свою країну васалом Америки. Це дає ліберальним силам шанс побудувати передвиборчу кампанію на захисті європейських інтересів від зовнішнього тиску.
Європа переживає найнебезпечніший період з часів холодної війни. Подальша ілюзія партнерства з Трампом може стати фатальною. Якщо Європа кине йому виклик, Трамп, імовірно, повністю перекладе відповідальність за війну в Україні на плечі ЄС. До цього потрібно бути готовими: самостійність означає тверезу оцінку власної міці та здатність вести переговори з позиції сили.
Нагадаємо, що Німеччина ставить під сумнів майбутнє Європейського Союзу. У Берліні висловлюють серйозні побоювання щодо здатності спільноти протистояти зростанню популярності націоналістичних партій на континенті та витримувати політичний тиск з боку нової адміністрації президента США Дональда Трампа. Цей скептицизм, раніше нехарактерний для німецьких політичних кіл, викликає занепокоєння щодо довготривалого послаблення або навіть поступової маргіналізації Європи у її нинішньому вигляді. Своєю чергою, висока представниця Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас заявила, що трансатлантичні відносини цього тижня опинилися під тиском, однак Європейський Союз має намір зберегти єдність, адже будь-які суперечки між союзниками лише грають на руку противникам.