Попри конфлікт, який президент США Дональд Трамп сам розпалив у Перській затоці, він продовжує прагнути зміни режиму ближче до дому. Непередбачуваний президент США, звернув увагу на Кубу — через Флоридську протоку на південь від його резиденції Мар-а-Лаго — як на свою наступну ціль: минулого тижня він заявив, що матиме “честь взяти Кубу в тому чи іншому вигляді”.
Його моделлю, ймовірно, є Венесуела — швидке усунення керівництва з подальшим встановленням не обраного уряду, більш дружнього до приватного сектору. Але ситуація з Іраном є тривожним нагадуванням про ризики зміни режиму без чіткого плану чи реалістичної кінцевої мети.
Обраний Трампом метод щодо Куби полягає у посиленні багаторічного економічного ембарго США шляхом перекриття постачання пального на острів. Це ще більше наблизило економіку, яка й без того перебуває у тяжкому стані після десятиліть неефективного управління, до фактичного колапсу. На щастя, військові варіанти поки що не розглядалися, зазначає редакційна колегія газети Financial Times.
Ембарго, яке діє з 1962 року, не змогло змінити владу на Кубі й лише погіршило ситуацію в країні. Але й сама влада зробила багато помилок: обмежувала приватний бізнес і витрачала гроші на дорогі готелі замість розвитку енергетики.
Є реальний ризик гуманітарної кризи. Люди на Кубі вже пережили два масштабні відключення світла за тиждень і зіштовхуються з нестачею їжі. Колапс енергосистеми може поставити під загрозу водопостачання. Приклад сусіднього Гаїті є тривожним попередженням про те, що може статися у разі руйнування державної влади.
Попри важку ситуацію, протести на Кубі відбуваються рідко. Більшість людей боїться влади, адже після великих протестів у 2021 році сотні людей посадили в тюрму.
Ймовірно, багато кубинців хотіли б змін у країні — щоб не було репресій, щоб покращилась економіка і були чесні вибори. Але не ясно, чи саме цього хоче Трамп. Він поки що чітко не пояснив свій план, але, схоже, хоче усунути президента Мігеля Діас-Канеля та відкрити економіку для бізнесу й іноземних інвестицій.
Повідомлення про те, що США ведуть таємні переговори з людьми з оточення колишнього лідера Рауля Кастро, не викликають довіри. Серед них — його онук, Рауль Гільєрмо Родрігес Кастро, який формально не має посади, але має вплив завдяки родинним зв’язкам, адже сам Рауль Кастро досі має вирішальне слово і завжди був проти змін.
Є ризик, що США захочуть швидкої перемоги перед проміжними виборами у листопаді й укладуть угоду з Кастро, яка відкриває бізнес-можливості — зокрема, для соратників Трампа, — але не включає політичні реформи та лібералізацію, які могли б призвести до демократії чи свободи, і увага адміністрації швидко переключиться на щось інше. Після 67 років однопартійної влади кубинці заслуговують на краще.
Минулого тижня Трамп сказав про Кубу: “Я думаю, що можу зробити з нею все, що захочу”. Якщо це так, він має працювати над тим, щоб Куба стала процвітаючою, вільною і демократичною країною, де люди самі вирішують своє майбутнє, а не отримують нав’язані кулуарні домовленості від США.
Нагадаємо, Куба відкинула будь-які припущення про те, що її політична система або термін повноважень президента можуть бути предметом переговорів із США, після повідомлень про те, що Вашингтон хоче усунути президента острівної держави Мігеля Діаса-Канеля від влади.