У той час як президент США Дональд Трамп погрожує використати американські збройні сили для захоплення Гренландії, європейські чиновники та дипломати почали тихо висловлювати раніше немислиму думку: як би виглядав опір?
Хоча військове протистояння між США та будь-якими європейськими силами, ймовірно, призвело б до однієї з найкоротших воєн в історії, є й інші способи, якими союзники Гренландії можуть чинити опір американському президенту, якщо він відмовиться йти на компроміс, зазначають кореспонденти Politico.
Ключовим серед потенційних важелів тиску є розгалужена мережа військових об’єктів у регіоні, яку США, за термінологією геополітики, використовують для проєкції американської сили далеко за межами країни — в Африці та особливо на Близькому Сході.
Чому США повинні продовжувати мати доступ до цих баз або отримувати підтримку від військово-морських сил, військово-повітряних сил або навіть розвідувальних служб союзників, якщо вони намагаються відібрати суверенну територію у члена НАТО, такого як Данія?
Це питання настільки делікатне, що дипломати намагаються тримати його подалі від основних дебатів між урядами в залах самітів ЄС або НАТО. Але п’ять чиновників і дипломатів підтвердили Politico, що надзвичайно делікатне питання про те, як дати відсіч Трампу, обговорюється приватно по всьому континенту.
Окрім військових ресурсів Європи, США також покладаються на Європу як на ключового торгового партнера, а європейські уряди щороку витрачають багато мільярдів доларів на закупівлю американської зброї. Все це дає потенційний важіль впливу, якщо європейські клієнти вирішать припинити закупівлі в США.
Деякі чиновники вважають, що великим ризиком є те, що така відверта провокація швидко переросте у повний розрив трансатлантичних відносин. Інші стверджують, що альянс стає дедалі токсичнішим за президентства Трампа і що Європі потрібно рухатися далі.
Найближче до попередження про можливу відповідь підійшов президент Франції Еммануель Макрон, зробивши завуальовані, неоднозначні заяви.
“Ми не недооцінюємо заяви щодо Гренландії. Якщо суверенітет європейської та союзної держави буде порушений, наслідки будуть безпрецедентними. Франція стежить за ситуацією з максимальною увагою і діятиме у повній солідарності з Данією”, — заявив Макрон своїм міністрам цього тижня.
Приховане попередження французького президента пролунало в той момент, коли міністри закордонних справ Данії та Гренландії розпочали переговори з адміністрацією Трампа у Вашингтоні з метою пошуку компромісу щодо долі арктичного острова.
Після переговорів з віцепрезидентом Джей Ді Венсом і держсекретарем Марко Рубіо міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен намагався висловитися позитивно, але зізнався, що угоди не передбачається і що залишаються “принципові розбіжності”.
Дипломати з європейських країн, які відмовилися називати свої імена через делікатність теми, заявили, що в столицях тривають дискусії про те, як протистояти Трампу. Найпростіші варіанти включають тактику затягування, вплив на республіканців у Вашингтоні, відправку військ союзників до Гренландії й навіть рекламну кампанію в Америці.
Втім, як повідомив один із дипломатів, уже порушувалося питання про припинення підтримки американських військових розгортань, зокрема звучали й радикальні пропозиції повернути під контроль бази США.
Головною причиною, чому європейці не хочуть проявляти агресивність на публіці, є те, що вони вважають підтримку Трампа життєво важливою для забезпечення надійних гарантій безпеки України в рамках будь-якої мирної угоди з Росією. Водночас багато союзників просто не можуть уявити світ, в якому США силою захоплюють Гренландію.
Інший європейський чиновник підтвердив, що уряди обговорюють, як ефективно протидіяти територіальним вимогам США.
“Європа має важелі впливу, але вони не використовуються повною мірою”, — сказав чиновник.
Наразі європейці психологічно не готові до такого рівня ескалації, який спричинила б подібна відповідь.
У межах НАТО — де будь-які розмови про покарання США й досі здебільшого є табу — дехто наголошує, що такі кроки стали б палкою з двома кінцями.
“Використання баз як інструменту торгу для тиску — а це можна зробити — призвело б до взаємних втрат. Європа ще більше втратила б гарантії безпеки, а США — свою найціннішу передову оперативну платформу”, — зазначив один із дипломатів НАТО.
Станом на 2024 рік США мали 31 постійну базу та 19 інших військових об’єктів по всій Європі в рамках Європейського командування Збройних сил США. За останніми даними Міністерства оборони США, це включало щонайменше 67 500 військовослужбовців, що перебували на дійсній службі, з яких левова частка була розміщена в Німеччині, Італії та Великій Британії.
Серед них — найбільша база НАТО в Європі в Рамштайні (Німеччина) та авіабази у Великій Британії в Лейкенхіті та Мілденхоллі, на яких разом розміщено близько 3000 військовослужбовців. Авіабаза Авіано в Італії підтримує єдине американське винищувальне крило на південь від Альп і є “ключовим центром повітряних сил НАТО”, згідно з даними Центру аналізу європейської політики.
Бен Годжес, колишній командувач американських військ в Європі, заявив, що ці бази є “необхідними для готовності та забезпечення глобального стратегічного впливу [Америки]”.
На думку Годжеса, змусити американців покинути ці бази матиме “катастрофічні” наслідки для операцій США, оскільки Рамштайн, зокрема, є ключовою базою для розгортання американських військ на Близькому Сході та в Африці.
Це не єдиний важіль впливу Європи. Він також зазначив, що в результаті розриву Вашингтон втратить близько “половини” своїх можливостей щодо обміну розвідданими, а континент може погрожувати припинити закупівлю американської зброї. У 2024 році Європа схвалила можливі міждержавні контракти на суму 76 мільярдів доларів — це понад половина від загального обсягу таких контрактів США у світі.
“І попри всю тривогу з приводу планів Трампа щодо Гренландії, це не є найважливішим пріоритетом безпеки для ЄС чи Великої Британії. Хоча такі країни, як Німеччина, Швеція, Велика Британія та Франція, пообіцяли надіслати військовий персонал на острів на знак підтримки, інші побоюються, що цей конфлікт є небезпечним відволіканням від їхнього основного завдання — захисту України від Росії”, — додають кореспонденти.
Без американських гарантій безпеки дипломати визнають, що неможливо буде стримати російського лідера Владіміра Путіна від повторного нападу на Україну, тому заспокоєння Трампа має бути пріоритетом на цей час, навіть якщо союз не буде тривати вічно.
Раніше у Politico розповіли про маловідому статтю ЄС, яка може стати “планом б” для Гренландії. Копенгаген міг би вдатися до маловідомого положення договорів Європейського Союзу — статті 42.7, так званого пакту про спільну оборону ЄС. Деякі аналітики вважають, що цей механізм навіть сильніший за відому статтю 5 НАТО, однак стаття 42.7 містить чимало застережень і невизначеностей.