Британський журнал The Economist присвятив обкладинку свого нового випуску явищу, яке охарактеризував як “соціалізм покоління Z”. На думку авторів статті під назвою “Як протистояти соціалізму покоління Z”, нова хвиля лівих політиків здобуває популярність серед молодих виборців завдяки обіцянкам зменшити витрати на життя та перекласти податковий тягар на найбагатших громадян. Водночас автори вважають, що такі ідеї можуть загрожувати економічному зростанню.
The next generation of illiberal leftism is gaining ground. It is time to fight back https://t.co/D8h9Jjzbrj pic.twitter.com/8zrRdlaXn2
— The Economist (@TheEconomist) June 4, 2026
У центральній статті видання зазначається, що нове покоління лівих політиків активно здобуває підтримку в різних країнах. На думку The Economist, цей рух відрізняється від традиційного. Якщо раніше соціалісти акцентували увагу на колективних інтересах та правах працівників, то новий політичний тренд зосереджений на:
- особистому добробуті;
- витратах на життя;
- доступності житла;
- побоюваннях, пов’язаних із розвитком штучного інтелекту.
Видання зазначає, що популярність таких ідей зростає на фоні реальних економічних труднощів. Молоді люди стикаються з високою інфляцією, недоступним житлом у великих містах і невизначеністю щодо майбутнього ринку праці через автоматизацію та ШІ.
Водночас у редакції стверджують, що запропоновані рішення можуть лише посилити проблеми. Серед них виділено:
- контроль за орендною платою;
- податки на великі статки;
- масштабне розширення державного сектора;
- націоналізацію окремих галузей.
На думку авторів статті, представники цього руху виходять із трьох основних припущень. Перше полягає в тому, що економічне зростання не приносить вигоди звичайним громадянам. Друге — що нові державні витрати можна майже повністю фінансувати за рахунок “надбагатих”. Третє — що приватний сектор є менш ефективним, ніж держава у вирішенні багатьох соціально-економічних питань.
The Economist вважає такі підходи хибними. Видання підкреслює, що контроль за орендною платою знижує стимули для будівництва нового житла, а високі податки на капітал можуть стримувати інновації та інвестиції.
Водночас журнал закликає прихильників ринкової економіки не обмежуватися лише критикою опонентів. Автори наголошують, що для збереження підтримки суспільства необхідно пропонувати рішення на реальні проблеми молодого покоління — насамперед у сферах житла, оподаткування, пенсійної системи та адаптації до наслідків розвитку ШІ.
Видання також вважає, що поширення соціалістичних ідей є сигналом про накопичене суспільне невдоволення, яке не можна ігнорувати. На думку авторів статті, успіх ринкового лібералізму в майбутньому залежатиме не лише від економічних аргументів, а й від здатності забезпечити відчутні результати для молодих поколінь.
На завершення The Economist зазначив, що багато проблем, на які скаржаться молоді виборці, виникли не через надлишок на ринку, а навпаки — через недостатню конкуренцію та надмірні обмеження. Саме тому, вважає редакція, відповіддю на виклики має стати не посилення державного контролю, а оновлення та адаптація ринкової моделі до нових умов XXI століття.
У січні 2026 року The Economist випустив номер з президентом США Дональдом Трампом верхи на білому ведмеді на обкладинці, присвячений тимчасовому затишшю навколо його вимог щодо суверенітету Гренландії. Автори матеріалу зазначали, що криза через острів продемонструвала зневагу Трампа до трансатлантичного альянсу та його прагнення переписати умови безпеки.