Що? Знову?
На жаль, так.
Як виявилося, Варшава може призупинити оплату Starlink для України. Також під загрозою збереження даних українського уряду на серверах на польській території: прагнучи захистити чутливу інформацію від хакерських і фізичних атак із боку Росії, Київ 2022 року розмістив близько 150 баз даних міністерств та інших держорганів на хмарних серверах у Польщі. Під сумнівом і надання допомоги українським біженцям у Польщі.
На початку року у Вашингтоні розглядали можливість відключення України від системи Starlink, якщо Київ не схвалить американських умов в угоді про доступ до корисних копалин. Цього разу небезпека виникла після того, як президент Кароль Навроцький наклав вето на ухвалений Сеймом закон про продовження допомоги українським біженцям.
Здавалося б, до чого тут оплата підписки Starlink для України?
Але в законі йдеться й про Фонд допомоги Україні, з якого польський уряд фінансував як підписку Starlink для нашої країни, так і обслуговування запасних серверів, на яких зберігається інформація українських органів влади. Чинність нинішнього закону добігає кінця 30 вересня. Це означає, що якщо новий закон не ухвалять, то Варшава з 1 жовтня не матиме юридичної підстави для оплати підписки Starlink для України. Не дивно, що під новиною про рішення Навроцького та про «кінець Starlink для України» у російських пабліках ставили численні смайлики й великий палець.
Із отриманих Україною від різних міжнародних партнерів і донорів 50 тисяч терміналів Starlink Польща надала й оплатила близько 29,5 тисячі. Ця допомога надається з 2022 року, водночас Варшава покриває як вартість самих терміналів, так і щомісячну абонентську плату. За даними Міністерства цифрових технологій Польщі, 2025 року Варшава планувала витратити понад 20 млн дол. на Starlink для України. У 2022–2024 роках витрати на ці цілі становили близько 84 млн дол.
Чи триватиме оплата й після 30 вересня — залежить від того, чи зуміють домовитися президент і керівна коаліція. Як неодноразово повторювали в розмові із ZN.UA польські й українські співрозмовники, всі чудово розуміють, що те, що відбувається, — на руку Путіну, але поточна драма є наслідком протистояння між урядом Дональда Туска й президентом Каролем Навроцьким.
Вони представляють різні політичні сили і є непримиренними суперниками. Сьогодні завдання Навроцького — «завалити» уряд Туска й домогтися проведення дострокових парламентських виборів, аби привести до влади свої політичні сили — правоконсервативну партію «Право і справедливість» і ультранаціоналістичну «Конфедерацію». В умовах цієї запеклої внутрішньополітичної боротьби українці стали не просто заручниками ситуації. «Українське питання» є елементом польської внутрішньої політики.
Навроцький, котрий побудував кар’єру на темі політики історичної пам’яті, ще під час президентської кампанії говорив про необхідність змінити закон про допомогу українським біженцям, який фактично надавав українцям ті самі права, що й полякам. Зокрема він хотів обмежити дію соціальної програми «Родина 800+», у межах якої уряд щомісяця виплачує 800 злотих (близько 190 євро) батькам дітей віком до 18 років. Її дія поширювалася й на українських біженців.
Своє рішення про вето Навроцький пояснив тим, що допомогу на дітей у розмірі 800 злотих на місяць мають одержувати тільки українці, які працюють у Польщі. Ця позиція цілком відповідає настроям електорату «Права і справедливості» й «Конфедерації», та й значної частини польського суспільства. На жаль, за останні три з половиною роки ставлення до нашої країни в Польщі змінилося: суспільні настрої від безумовної підтримки України у війні проти Росії перейшли до образи й роздратування.
Поляків дратує й те, що в їхній країні багато українців, й іноземна мова на вулицях, і дорогі машини з українськими номерами на дорогах. Багато поляків вважають, що українці невдячні за надану їм допомогу. Тому слова лідера «Конфедерації» Славомира Менцена, що він не бачить причин, чому Польща має оплачувати українцям Starlink, знаходять відгук у поляків. На жаль, значно менше тих, хто, як і глава МЗС Радослав Сікорський, думає, що «зовнішня політика складніша за таблицю множення».
За кілька годин після того, як Навроцький ветував закон, він подав до парламенту свій проєкт. Серед іншого президент пропонує продовжити надання прихистку українцям до 4 березня 2026 року, а також обмежити програму «800+» і надання медичної страховки для непрацевлаштованих українців.
Водночас глава президентської канцелярії Збігнєв Богуцький заявив, що вето президента не вплине на фінансування Starlink для України: витрати покриваються чинним законом, а новий президентський проєкт зберігає цей порядок. Він також додав, що аналогічна схема діє й для зберігання даних українських держорганів.
Однак проєкт Навроцького аж ніяк не означає, що загроза припинення фінансування Варшавою підписки Starlink для України зникла.
Співрозмовники ZN.UA висловили сумнів у тому, що за президентський проєкт проголосують у Сеймі: дуже ймовірно, що його принципово не підтримає керівна коаліція. І в ситуації, коли опозиція не має більшості, щоби проголосувати за президентський проєкт, а уряд не має в парламенті конституційної більшості, щоби подолати вето, закон про збільшення строку допомоги українським біженцям можуть просто не продовжити. А отже, й підписку Starlink, і оплату за обслуговування запасних серверів.
Водночас українські біженці опиняються в підвішеному стані. А статус «воєнного біженця», що регулюється спеціальним законом, у Польщі мають 988 тисяч українців. Режим тимчасового захисту для осіб, переміщених із України, продовжено рішенням Ради ЄС до 4 березня 2027 року. Він є чинним і на території Польщі. Але залишається питання, як польська влада забезпечить реалізацію цього рішення Ради ЄС.
Серед наших біженців багато пенсіонерів, мам із дітьми, інвалідів, які не в змозі працювати й не мають достатніх коштів для життя. Те, що пропонує Навроцький, позбавляє цих людей медичної та соціальної підтримки. Можливо, у Варшаві вигадають якесь юридичне обґрунтування для продовження їхньої підтримки, а уряд ухвалить якесь тимчасове рішення для фінансування Starlink.
Але для Києва значно гіршим є те, що під шумок історії про допомогу українським біженцям і оплату Starlink у Польщі можуть ухвалити закон, що прирівняє в Кримінальному кодексі символіку «бандерівщини» до нацистських і комуністичних символів. З огляду на нинішні настрої в польському суспільстві, підігрітому подіями на концерті білоруського репера Макса Коржа, коли українці розгорнули прапор УПА, найімовірніше, більшість поляків це рішення підтримає, а керівна коаліція не захоче знищувати свій рейтинг.
Межа між підтримкою України й ставленням до українців у Польщі поступово стирається. І це зачіпає не лише польські інтереси та польську національну безпеку на тлі російської агресії проти України, а й безпеку та інтереси нашої країни.
Польща вже йде слідами Угорщини. В запалі політичної боротьби міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявляє: якщо Україна не визнає «геноциду» на Волині, якщо не буде ексгумації або вшанування пам’яті, вона не матиме жодних шансів на вступ до Європейського Союзу. Правда, водночас він уточнив, що «відмова в підтримці Україні, яка воює, суперечить інтересам безпеки Польської держави. Допомагати Україні воювати — це також будувати безпечну Польщу».
Якщо Варшава почне блокувати процес вступу нашої країни до ЄС, то для українців це стане ще одним свідченням зради європейців загалом і поляків зокрема. І це точно не сприятиме збереженню гарних відносин із Польщею: для України це означатиме відкриття ще одного дипломатичного фронту, паралельно з угорським, російським і, можливо, словацьким.
Адже якщо в питанні закону про продовження допомоги українцям Київ не втручається у внутрішньополітичну дискусію, розраховуючи, що поляки все-таки дійдуть згоди, то рішення прирівняти символіку УПА до нацистської спричинить відповідну реакцію української влади та суспільства. Зрештою, українці теж не забувають, що творили поляки в Західній Україні у двадцяті-тридцяті роки минулого століття, проводячи політику «пацифікації». І багато польських організацій того часу можуть бути прирівняні до нацистських.
Проте це буде протистояння, від якого виграє тільки Путін, а не українці й поляки.