США нарощують військову присутність навколо Ірану, що може свідчити про реальну підготовку до удару. Водночас американський президент Дональд Трамп заявляє про готовність до переговорів щодо ядерної програми Тегерана.
Як пише The Economist, 28 січня Трамп заявив, що “величезна армада” прямує до Ірану. За два тижні до цього він обіцяв іранським протестувальникам допомогу, однак згодом відступив. За інформацією іранської правозахисної групи HRANA, під час мітингів проти режиму аятол у країні 6 221 людина загинула. Опозиція оцінює кількість жертв до 30 тисяч.
Тепер Трамп переніс свою увагу на ядерну програму Ірану, виробництво ракет та зовнішню політику. Він заявив, що якщо Тегеран відмовиться укласти угоду, наступний удар буде “набагато сильнішим”, ніж минулорічні атаки на ядерні об’єкти.
Ключовим елементом розгортання є авіаносець USS Abraham Lincoln, який нібито уже прибув в Оманську затоку, звідки його винищувачі можуть завдавати ударів по Ірану. На борту також розміщені літаки, які можуть заглушити радари, три есмінці з крилатими ракетами та системами протиракетної оборони.
Крім того, американці перекинули в регіон додаткове озброєння, зокрема супутники фіксують нові системи ППО на авіабазі Аль-Удейд у Катарі, де знаходиться регіональний штаб Центрального командування США. Винищувачі F-15E, які раніше використовувалися для перехоплення іранських безпілотників, розміщені в Йорданії.
Видання зазначає, що два тижні тому Ізраїль виступив проти ударів, частково через свою вразливість до іранських атак.
“Зараз Америка має сильніші позиції, щоб відбити будь-які іранські удари відплати. Проте, публічно майже не було ознак збільшення кількості рейсів вантажних літаків, що супроводжують розгортання нових батарей Patriot і THAAD”, — вказують журналісти.
Проте аналітики, які відстежують переміщення літаків, повідомляють про прибуття до Катару великої кількості бортів-заправників, літаків пошуково-рятувальної служби та засобів повітряної розвідки й зв’язку. За словами експерта Стефана Воткінса, така активність є “певною ознакою того, що бомбардування відбудеться незабаром”.
Водночас залишається незрозумілим, який саме сценарій розглядає Білий дім. Дипломати припускають, що це можуть бути “символічні” удари по об’єктах Корпусу вартових ісламської революції, які очолили репресії проти мітингувальників. Їхню думку, це дозволило б Трампу продемонструвати жорсткість без прямої спроби повалити режим аятол.
В іншому випадку можливі масштабні удари і вбивства керівництва Ірану. Арабські та європейські уряди скептично оцінюють такий підхід. Вони вважають, що такий сценарій вимагатиме багато днів або тижнів бомбардувань і може втягнути регіон у більшу війну.
У відповідь Іран здатен атакувати американські й союзницькі бази в Перській затоці. У цей час Ізраїль може скористатися можливістю завдати ударів по іранському ракетному потенціалу. Саудівська Аравія та ОАЕ, побоюючись ескалації, вже відмовилися надавати свій повітряний простір для можливих бомбардувань.
Західні чиновники не виключають “гібридний” сценарій, за якого Америка знищить деяких іранських лідерів, включаючи аятолу Алі Хаменеї, перш ніж домовитися із залишками режиму, як це було у Венесуелі.
Проте все ще існує ймовірність, що Америка та Іран укладуть угоду, яка дозволить уникнути нападу. Спецпредставник американського президента на Близькому Сході Стів Віткофф заявив, що будь-яка угода повинна стосуватися ядерної програми Тегерану, його ракетних запасів та мережі регіональних посередників.
“Однак іранські лідери не забули про двотижневий термін для укладення угоди, який Трамп встановив у червні. Через три дні він бомбардував країну”, — підсумували у The Economist.
Протести в Ірані захлинулися, вулиці очищено, інтернет відключено, а масштаби жертв залишаються невідомими. Режим вистояв — але чи став він сильнішим? Чи може режим, який утопив протести в крові, дозволити собі розслабитися — чи він тільки відтермінував кризу?
Член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов у статті “Після великої крові: що чекає на Іран — застій, відлига чи війна?” аналізує, які висновки робить іранська влада, які сценарії залишаються в Тегерана після січня насильства, чому надії на швидкі зміни зникли та за яких умов вікно можливостей для змін у країні може відчинитися знову.