Сполучені Штати Америки та Китай – держави готуються до нового етапу технологічного суперництва.

“Технологічне перемир’я” між двома державами є нестійким: назріває нова хвиля конфлікту у ланцюгах постачання.

Лідери США та Китаю Дональд Трамп і Сі Цзіньпін усміхалися перед камерами під час саміту, що відбувся минулого місяця, проте жодна зі сторін не сприйняла це перемир’я як остаточний мир. Китай продовжує постачати до США певні рідкісноземельні магніти, а Вашингтон відкладе введення давно очікуваних обмежень проти китайських виробників мікросхем. Проте за лаштунками кожна сторона готується до нової хвилі конфлікту в ланцюгах постачання, зазначає FT.

Безпосередньо перед самітом Пекін оголосив про введення ряду нормативних актів, які передбачають покарання для іноземних компаній за дотримання санкцій третіх сторін. Це стане потужним інструментом для тиску на транснаціональні корпорації, щоб вони стали на бік Пекіна у разі майбутньої ескалації конфлікту в ланцюгах постачання.

Тим часом у Вашингтоні Конгрес підштовхує Білий дім до більш жорсткої позиції. Комітет із закордонних справ Палати представників, контрольований республіканцями, запропонував великий пакет законопроєктів щодо експортного контролю. Законодавство має закрити лазівки, які дозволяють союзникам США більше продавати обладнання для виробництва мікросхем до Китаю, ніж американським компаніям. І Палата представників, і Сенат США також запропонували законодавство, яке обмежить можливості американських компаній у продажу ШІ-чипів Китаю.

Якщо і Пекін, і Вашингтон очікують продовження “технологічної війни”, то в чому сенс перемир’я? Відповідь — у часі.

Китай вважає, що виграє перегони у сфері передових технологій виробництва — і в таких ключових секторах, як акумулятори та автомобілі, це дійсно так. Американська торгова палата нещодавно опублікувала звіт, у якому зазначається, що Китай займає “панівне становище у глобальних ланцюгах створення вартості”. Винятком є американська компанія Nvidia, яка активно лобіювала продаж своїх мікросхем на цьому ринку. Більшість американських компаній сприймають Китай радше як конкурента, що набирає обертів, ніж як ринок, що розвивається.

Досягнення Китаю у сфері передового виробництва навіть спонукали Європу запроваджувати торговельні бар’єри. Проте Пекін має потужні інструменти для протидії цьому. Минулого року обмеження Китаю на експорт рідкісноземельних магнітів продемонстрували здатність Пекіна тиснути на європейське промислове виробництво.

США також намагаються зменшити ризики, пов’язані з китайськими ланцюгами постачання. Вашингтон, можливо, інвестує в проєкти з видобутку критично важливих мінералів, але на їх реалізацію знадобиться час. Що стосується простіших напівпровідників, які лежать в основі промислового виробництва, США дедалі більше залежать від постачання з Китаю. Пекін має вагомі підстави вважати, що експорт його передових виробничих технологій продовжуватиме зростати, а Європа, США та інші ключові ринки не зможуть організувати узгоджену відповідь. Щодо промислового виробництва, час, можливо, на боці Китаю.

У чому полягає “теорія перемир’я” Вашингтона? Представники Кремнієвої долини очікують, що ШІ стане дедалі потужнішим і здатним до економічних перетворень. Схоже, уряд США також покладає надії на те, що ШІ суттєво посилить потужність країни.

Попри заяви про те, що Китай швидко впроваджує ШІ в усі сфери економіки, американські компанії, такі як OpenAI та Anthropic, мають у сто разів більший дохід, ніж провідні китайські стартапи у сфері ШІ. Можливості новітньої моделі ШІ Mythos від Anthropic настільки налякали Білий дім, що чиновники адміністрації Трампа зараз обговорюють регулювання ШІ, хоча раніше критикували за це адміністрацію Джо Байдена.

США розмістили замовлення на ШІ-чипи на суму $9 млрд для своїх розвідувальних відомств. Це означає, що американська розвідка матиме більшу обчислювальну потужність, ніж багато провідних китайських компаній, що займаються розробкою моделей штучного інтелекту.

Проте Пекін, здається, не переймається цим. Коли китайські лідери говорять про “великі зміни, яких не бачили століттями”, вони не мають на увазі трансформацію геополітики штучним інтелектом. Якби Сі був стурбований доступом до обчислювальної потужності, він би прийняв чипи Nvidia H200, які Трамп готовий продати.

Щоправда, Пекін заблокував придбання компанією Meta популярного китайського ШІ-стартапу Manus. Проте, що стосується витрат, Китай і далі вкладає непропорційно великі суми в передові виробничі сектори, а не в центри обробки даних ШІ. Порушення поставок через Ормузьку протоку, які виправдали рішення Китаю накопичувати промислові ресурси, мали більший резонанс у Пекіні, ніж наслідки Mythos для кібербезпеки. Сі та інші китайські лідери зосереджені на передовому промисловому виробництві. Наступний рік покаже, який із цих підходів виявиться ефективнішим.

Про те, хто контролюватиме штучний інтелект, цифрові платформи й технології, від яких у XXI столітті залежатимуть економіка, війна і політика, — у статті “США і Китай ділять майбутнє ШІ: що стоїть за зустріччю Трампа та Сі” Олексія Костенко.