Репарації можуть набувати різних форм, включаючи списання боргів, офіційні вибачення, освітні програми та інше На Самоа завершився саміт лідерів країн Співдружності націй (об’єднання суверенних держав, до якого входять Велика Британія і майже всі її колишні домініони, колонії та протекторати і деякі незалежні країни), на якому було заявлено, що настав час обговорювати компенсацію шкоди, завданої цим країнам трансатлантичною работоргівлею та експлуатацією рабської праці. Про це пише BBC.
Глави урядів цього об’єднання ухвалили за підсумками зустрічі комюніке, підписане главами урядів усіх 56 країн-членів Співдружності, зокрема й британським прем’єром Кіром Стармером. У документі згадано заклик до «обговорення питання про відшкодування [завданих Лондоном] збитків» за «нелюдську трансатлантичну работоргівлю».
У заяві уточнюється, що настав час для «змістовної, правдивої і шанобливої розмови».
Кір Стармер заявив, що питання розміру виплат на зустрічі не обговорювалися і що Велика Британія «дуже чітко і послідовно» дотримується позиції, що виплачувати репарації колишнім колоніями не буде.
До публікації заяви конклав лідерів Співдружності, на якому президенти і прем’єр-міністри зустрічалися без своїх радників, тривав шість годин. Стармер запевняє, що він настільки затягнувся не через питання про репарації.
Однак, як вважають учасники зустрічі, репарації за рабство можуть набувати різних форм, включно з фінансовими репараціями, списанням боргів, офіційними вибаченнями, освітніми програмами, створенням музеїв, економічною підтримкою і допомогою в галузі охорони здоров’я.
У доповіді, опублікованій торік Вест-Індським університетом і підтриманій суддею Міжнародного суду ООН Патріком Робінсоном, було зроблено висновок, що Велика Британія має виплатити понад 18 млрд фунтів як репарації за свою роль у рабстві в 14 країнах Карибського басейну.
Співдружність націй було створено в нинішньому вигляді 1949 року (раніше вона носила назву Британська Співдружність націй); зараз у цій організації перебувають 56 держав, і вона виявляла готовність приймати до свого складу нові країни. Деякі з членів Співдружності, як Мозамбік і Руанда, ніколи не були британськими колоніями або залежними територіями.
Король Карл заявив, що не стане перешкоджати, якщо Австралія захоче змінити його на посаді глави держави. Ці слова вже не вперше король Британії вимовляє щодо однієї з найбільших країн Співдружності.
АРМ заявляє, що є «головним органом, який виступає від імені австралійського народу за Австралійську республіку з австралійцем на чолі держави. Концепція наявності монарха в Австралії не дуже підходить більшості австралійців у 2024 році, – вважають в організації. – Ми така напрочуд різноманітна нація, що більшість людей вважають, що монарх нас не представляє».
У 1999 році в Австралії пройшов референдум з питання про те, щоб стати республікою, на якому 54,9% австралійців проголосували проти. Яка ситуація зараз, сказати важко, бо після оголошення про королівський візит прем’єр-міністру Австралії Ентоні Албанізу довелося відкласти вбік плани можливого другого референдуму.
Джерело