Цей текст написаний без застосування штучного інтелекту. Складається враження, що такий початок статті незабаром стане важливою ознакою того, що її варто читати. Контент, який не містить нових ідей чи справжніх новин, стає дедалі поширенішою реальністю. І цікаво, що попереджають про небезпеку тотальної девальвації справжньої журналістики, письменництва, поезії та інших творчих професій ті самі адепти секти ШІ, які інвестують у нескінчені стартапи з ліквідації мислення як форми існування білкових тіл. Тобто вони свідомі наслідків своїх дій. Якщо й коли стартапи стануть фінішапами, нам залишиться тільки дивитися на аватари Роберта де Ніро й Аль Пачіно в аватарній реінкарнації «Хрещеного батька», бо щось нове ШІ створити не може в принципі.
Тотальне безумство, яке світ спостерігає вже другий рік поспіль у галузі геополітики, є частиною загальної трансформації свідомості людства під тиском проблем, яких не вирішували десятиліттями, й алгоритмів соціальних мереж, які контролюють ті ж таки інвестори в повітря. Сама собою цифра нічого не створює, крім ілюзій, але лихоманка гонитви за надприбутками й марення навколо переведення життя в цифру остаточно стали центральними ідеями. Наприклад нас переконують, що внутрішній цифровий паспорт кращий за паперовий, але не кажуть про те, що в цивілізованих країнах такого документа в принципі немає. Винятки — Росія, Китай, В’єтнам. Здогадайтеся, для чого він потрібен. Жадоба багатства сама собою не є гріхом, значно серйознішою загрозою виглядає жадоба влади, контролю. Вузьке коло творців сучасної «Гри» (перегляньте цей геніальний фільм 1997 року з Майклом Дугласом), оточене новітніми «агентами Смітами», керуватиме цифровою підробкою справжніх людей, думок, почуттів. Автори «Термінатора» й особливо «Матриці» передбачали майбутнє на рівні, якого не досягне жодна машина. Чи то брати, чи то сестри Вачовські все вигадали правильно, трохи помилилися тільки в одному: новий світ — не матриця, він — тензор.
Для нематематиків варто пояснити: тензор — це багатовимірне узагальнення матриці, яка є просто двовимірним тензором. Тобто в тензорному світі кожен елемент має стільки вимірів, скільки його творці побажали закласти. І якщо комусь здається, що він розуміє, навіщо Трампу Гренландія або чи погодиться Путін на мирний план, який ми намагаємося викласти на папері, то йому варто замислитися над тим, скільки вимірів мають такі проблеми, коли залишаються невизначеними й кінцеві цілі, й засоби їх досягнення. Невипадково бази даних для тренування машин штучного інтелекту організуються саме на основі тензорних моделей, які дають змогу в оптимальний спосіб здійснювати «навчання». Двовимірні — матричні — моделі є занадто простими для сучасного середовища, в якому кількість чинників, що впливають на прояви прихованих тенденцій, може вимірюватися десятками.
Так само як розробники ШІ порушують права інтелектуальної власності авторів контенту, на якому навчаються їхні машини, сучасні геополітичні гравці порушують суверенні права держав на власну територію, безпеку, напрями політичного й економічного розвитку. Відсутність дієвих механізмів покарання призводить до беззаконня як у великому («віддайте мені Гренландію»), так і в малому (використання загальнодоступних інформаційних ресурсів, які не можуть приносити вигоду, для тренування ШІ). Своєю чергою, створення міжнародно-правової системи з надійними кодексами та судами, які б могли здійснювати правосуддя, було й залишається заблокованим саме тими геополітичними гравцями, які й є основними порушниками. Серед 20 ШІ-компаній світу з найбільшою ринковою капіталізацію 16 компаній — зі США, а сукупна вартість першої пʼятірки перевищує ВВП Китаю. Усвідомлення цього факту на політичному рівні породжує відчуття всемогутності, а застосування всіма іншими добре відомого досвідченим водіям правила «трьох Д» — «дай дурню дорогу» —дає йому змогу швидко рухатись уперед. «Рада миру» — це не остання примха «лідера вільного світу».
У «тензорному» світі можливо майже все, навіть запрошення Путіна та Лукашенка до «Ради миру». Більшість бачить мотиви такого кроку в 2D-площині. Насправді вони можуть бути й, найімовірніше, є значно глибшими, хоча не менш контроверсійними. Такою ж має бути й відповідь на територіальні фантазії окремих країн — створення Європейського оборонного союзу, співзасновниками якого стануть країни Скандинавії, Балтії, України та Великої Британії, із запрошенням Нідерландів, Німеччини, Франції, Польщі, Румунії й Туреччини приєднатися. Саме цей союз має розпочати переговори з КНР щодо негайного припинення війни Росії проти України.
Кордони України мають поновитись у межах 1991 року в обмін на ухвалення нової Конституції з вилученням звідти згадки про членство в напівживому НАТО. Відновлення України має очолити Японія, особливо в частині інфраструктури, за участю турецьких і європейських підрядників. Японія — просто тому, що мости, тунелі, аеропорти й система швидкісних потягів тут найкращі у світі, й ця країна беззастережно підтримує Україну під час агресії. Натомість Україна має перетворитися на «хлібний кошик» Азії, де завжди була, є й буде потреба в продовольстві за відсутності такої додаткової потреби в Європі. З-поміж країн Азії вкрай важливо також залучити Сінгапур, який має вплив і повагу в АСЕАН. Країни Європи — учасники оборонного союзу — мають отримати ідеальні умови для інвестицій в українську промисловість, включно з оборонною, у виробництво ядерного палива та рідкісноземельних металів, у машинобудівний, енергетичний та переробний сектори, а також отримати можливість швидкого транзиту товарів у коридорі Північ—Південь. Українські підземні газові сховища мають стати загальноєвропейськими. Китай зможе брати участь у відбудові тих секторів економіки, які не стосуються оборонних технологій, а також аграрного сектору сходу України. Деталі такого плану можна й потрібно обговорювати, проте складається враження, що альтернативи йому швидко, просто на очах, випаровуються.
Варто пояснити, чому на цьому етапі зʼявилася згадка про Китай. Запрошення Росії, Білорусі та Казахстану до «Ради миру» найпростіше критикувати як примху Трампа, але насправді додатковий вимір цього кроку несподівано відкриває нові можливості. Всі три країни тісно, на рівні особливих стратегічних відносин, афілійовані з Китаєм. У разі їхньої згоди увійти до трампівської ради (а Казахстан, судячи з повідомлень деяких ЗМІ, вже погодився), амбіціям Китаю буде завдано відчутного удару. Можливо, саме в цьому й полягав сенс запрошення з боку США — принизити КНР. Пекін шукатиме адекватної відповіді, й нею, цілком імовірно, може стати домовленість із Європейським оборонним союзом про припинення війни в Європі. Своєрідна «Рада миру в Європі» може стати відповіддю «Раді миру» на чолі з вічним Трампом. Зрештою, 47-й президент США був послідовним у перекладанні відповідальності за європейські справи, зокрема щодо підтримки України у війні проти Росії, на європейців. Якщо вони хочуть повернути Європу за стіл переговорів як впливового геополітичного гравця, такий крок може стати вирішальним.
Тим, хто вважає такі ідеї фантазіями, пропоную знайти правильне визначення того, що відбувається на світовій арені просто зараз навколо України, Венесуели, Ірану, Гренландії, Канади. Стратегам і прогнозистам міжнародних відносин можна лише порадити пройти базовий курс тензорного аналізу, щоб усвідомити, як саме математичне мислення допомогло свого часу Бенджаміну Франкліну стати одним із найвидатніших людей усіх часів. Здатність бачити інші виміри подій, які лише на перший погляд здаються очевидними, — це якість людини, що мислить. Ну а всім іншим — ШІ в поміч.