Референдум в Альберті відбудеться 19 жовтня, коли провінція вирішуватиме питання про свою незалежність від Канади.
Петро Герасименко
19 жовтня в канадській провінції Альберта відбудеться консультаційний референдум, що стосується її подальшої долі. Місцеві жителі повинні вирішити: залишитися частиною Канади чи розпочати шлях до незалежності. Ситуація в Альберті є унікальною і не вписується в звичні моделі. Адже основою ініціативи щодо самостійності провінції є не глибокі національні, культурні чи релігійні відмінності, а ідеологічні конфлікти та жваві дискусії навколо економічних, екологічних, освітніх, ідентичнісних та міграційних питань між Едмонтоном і Оттавою.
Спочатку питання про доцільність перебування Альберти в складі Канади не планувалося виносити на місцевий референдум. Первісний список містив дев’ять питань, що стосувалися конституційних змін, реформування судової системи та деяких аспектів міграційної політики. Однак у травні прем’єр-міністр Альберти Даніель Сміт оголосила про додавання десятого питання, яке викликало найбільший резонанс. Воно сформульоване так: «Чи повинна Альберта залишатися провінцією Канади, чи уряд Альберти має розпочати юридичний процес, передбачений Конституцією Канади, для проведення обов’язкового провінційного референдуму щодо того, чи повинна Альберта відокремитися від Канади?».
Рішенню винести питання про незалежність на референдум передувала активна фаза збору підписів. Підписи збирали як прихильники сепарації Альберти, так і противники цієї ідеї. В результаті обидві сторони змогли отримати рекордну кількість голосів: понад 300 тисяч жителів регіону підтримали референдум про незалежність, а понад 400 тисяч висловилися за те, щоб провінція залишилася в складі Канади.
13 травня суд заблокував сепаратистську петицію групи Stay Free Alberta, оскільки ініціатори не провели консультацій із корінними народами. Проте 21 травня прем’єр-міністр Альберти у спеціальному зверненні назвала таке рішення помилковим, оскільки ухвала суду порушує демократичні права сотень тисяч громадян. На думку місцевої політикині, люди мають право висловити свою думку, і це буде найкращим способом уникнути спекуляцій.
Даніель Сміт, яка представляє Об’єднану консервативну партію Альберти (UCP), заявила, що голосуватиме за збереження провінції у складі Канади. Винесене на місцевий плебісцит додаткове питання безпосередньо не ініціює відокремлення регіону. Але у разі схвалення більшістю вимагатиме від уряду Альберти розпочати юридичний процес, необхідний для проведення обов’язкового референдуму щодо проголошення незалежності. Аналітики вважають, що Даніель Сміт пішла на такий крок, оскільки змушена балансувати між різними групами у своїй політичній силі, частина з яких підтримує ідею відокремлення Альберти. Не виключено також, що сам факт плебісциту допоможе місцевому уряду отримати більше преференцій від центру.
Прем’єр Канади відреагував на повідомлення про зустрічі чиновників адміністрації Трампа з сепаратистами Альберти
Національні політичні партії Канади рішуче не підтримують проголошення незалежності Альберти. Цю позицію поділяють сили різного політичного спектру. Керівна Ліберальна партія на чолі з Марком Карні порівнює ініціативу з Brexit та попереджає про негативні економічні наслідки. Лідер Консервативної партії П’єр Пуальєвр стверджує, що хоче бачити сильну Альберту в складі об’єднаної Канади. Ліва Нова демократична партія також активно виступає проти відокремлення провінції.
Проте варто зазначити: ідея політичного суверенітету Альберти не виникла на порожньому місці. В її основі — тривале ідеологічне відчуження між провінцією та центром, помножене на гострі суперечки навколо економічної, екологічної, міграційної та освітньої політики. У цьому — принципова відмінність між Альбертою і Квебеком, де сепаратистські настрої (які останнім часом істотно зменшилися) зумовлені переважно культурними, мовними та історичними чинниками.
Ми звикли ділити американські штати на республіканські — консервативні та демократичні — ліберальні. В Канаді цей поділ також існує, хоча й не настільки виразний. Головна лінія розколу проходить переважно між ліволіберальним центром в Оттаві та консервативною, багатою на енергоносії Альбертою, яка є основним донором федерального бюджету. До групи консервативних провінцій можна також віднести Саскачеван і Манітобу. Проте там роздратування політикою центру не є настільки глибоким, а питання відокремлення від Канади непопулярне.
Конфлікт між Альбертою та ліволіберальним федеральним урядом в Оттаві (яким понад десять років керує Ліберальна партія) значною мірою починався як суперечка щодо нюансів екологічної політики та кліматичних квот. Але він уже давно вийшов за межі дискусії про те, скільки нафти й газу має право видобувати провінція, і які податки на викиди вуглецю повинні сплачувати промислові підприємства.
Влада Альберти регулярно висловлює невдоволення системою фінансового вирівнювання. Регіон із потужною економікою роками є головним донором канадського федерального бюджету. Із 2007 до 2022 року Альберта внесла до державного бюджету на 244 млрд дол. більше, ніж отримала назад. Це у п’ять разів більше, ніж внесок Британської Колумбії чи Онтаріо. Водночас під час економічних криз і проблем на нафтогазовому ринку Альберта скаржиться, що не отримує зворотної фінансової допомоги від центру.
Між правоконсервативною владою Альберти та ліволіберальним федеральним урядом накопичилося багато суперечностей у таких чутливих питаннях, як гендерна політика, міграція та розуміння поняття соціальної справедливості. Місцева влада виступає за серйозне обмеження міграції та скасування права на соціальні послуги для нерезидентів. Також провінція стала лідером спротиву проти гендерно-інклюзивних освітніх і медичних програм, які активно просуває та фінансує федеральний уряд. Консерватори Альберти заявляють, що захищають права батьків. Керівництво провінції впевнене: центр нав’язує ідеологію, яка руйнує традиційні канадські цінності, свободу слова та приватний бізнес.
Окрім питання про незалежність, бюлетень референдуму міститиме ще дев’ять питань, затверджених урядом провінції. Вони складаються з двох блоків. Перший переважно стосується проблеми міграції. Громадян просять відповісти, чи підтримують вони посилення контролю над міграцією, обмеження доступу до соціальних програм, запровадження 12-місячного цензу осілості для виплат і медичного збору для тимчасових мігрантів. П’яте питання стосується безпеки виборів і обов’язкового пред’явлення документів, що підтверджують громадянство для отримання права голосу. Другий блок охоплює пропозиції, які передбачають внесення змін до Конституції Канади для розширення повноважень провінцій: призначення судів, ліквідація Сенату, право виходу з федеральних програм, пріоритет місцевого законодавства над федеральним.
Понад 100 смертей по усьому світу: шеф-кухар із Канади продавав хімікати для самогубства
Опитування свідчать про високий рівень підтримки більшості питань, які виносяться на місцевий референдум 19 жовтня. Це свідчить про те, що невдоволення політикою центрального уряду справді існує. Сьогодні провінція є головним оплотом канадського правоконсервативного спротиву проти того, що місцева влада називає «прогресивним диктатом» і «соціальною інженерією» Оттави. Тривале перебування при владі Ліберальної партії, яка значною мірою сповідує ліві ідеї, стало однією з причин посилення розбіжностей та зміцнення руху за незалежність Альберти.
Попри накопичені взаємні образи та постійні суперечки з федеральним центром, у провінції переважає думка, що відокремлення — не найкраща ідея. Соціологічні дослідження свідчать: у прихильників виходу Альберти зі складу Канади зараз небагато шансів здобути перемогу на референдумі. Останнє опитування Інституту Ангуса Ріда, проведене з 22 по 24 травня після того, як провінція оголосила про додавання десятого питання до референдуму, показало: 60% респондентів проголосували б за те, щоб залишитися у складі конфедерації, тоді як 35% заявили, що підтримають початок процедури відокремлення. Підтримка ідеї незалежності трохи зросла в порівнянні з попередніми опитуваннями, але наразі результати референдуму виглядають очевидними.
Проте сам факт голосування за питання про можливий вихід Альберти зі складу Канади стане серйозним прецедентом, до якого не слід ставитися легковажно. Після 19 жовтня суперечності між ліволіберальним центром і консервативним регіоном не зникнуть. За екстремального розвитку подій вони можуть підживити популярність ідеї про незалежність провінції. Не виключено, що в майбутньому ми ще побачимо новий референдум стосовно цього питання. І спрогнозувати його результати буде значно складніше.