22 січня президент США Дональд Трамп на міжнародному економічному форумі в Давосі офіційно оголосив про створення нової міжнародної організації — Ради миру.
Про наміри американського лідера сформувати паралельну ООН інституцію стало відомо кілька днів тому. Світ обережно-скептично відреагував на незвичну ідею Трампа. Але попри це, до Ради миру вже увійшло понад 30 держав, розташованих у різних куточках планети.
Хартія Ради миру, яку підписав американський президент, складається з преамбули й 13 розділів. Це відносно невеликий за обсягом документ із абстрактними декларативними формулюваннями, значну частину якого присвячено нюансам набуття й втрати членства, а також юридичним тонкощам організації управління всередині структури.
У Хартії немає чітких і зрозумілих механізмів забезпечення миру. Як і будь-яких згадок про обмеження права бути учасником організації у разі агресії проти іншої держави. Напевно, тому запрошення стати членом Ради миру отримала Росія. Немає у статутному документі й положень про запровадження санкцій проти порушників, включно з можливістю вжити заходів силового примусу для відновлення миру. Проте очевидним є привілейоване монархічне становище голови Ради миру, наділеного широким спектром повноважень. Це перетворює організацію радше на клуб за інтересами, вхід до якого коштує чимало, ніж на серйозну міжнародну структуру.
Хоча Трамп у виступі на економічному форумі у Швейцарії наголошував, що його Рада миру працюватиме спільно з ООН, у преамбулі Хартії організації є надто прозорий натяк на безпорадність інституції, заснованої 1945 року. «Міцний мир вимагає прагматичних суджень, рішень, що ґрунтуються на здоровому глузді й сміливості відмовитися від підходів та інституцій, які надто часто були неефективними», — наголошується в документі. Також окремо підкреслюється необхідність створити гнучкіший та ефективніший міжнародний орган, який зміг би забезпечити мир у світі.
Офіційна мета Ради миру — сприяти стабільності, відновлювати надійне та законне управління, а також забезпечувати тривалий мир у районах, що постраждали від конфліктів або перебувають під загрозою їх виникнення.
У розділі ІІ також згадано підтримку та допомогу в операціях Ради миру відповідно до внутрішніх правових повноважень. Про якого роду операції йдеться, з тексту незрозуміло. Хартія не передбачає створення жодних військових сил для підтримання миру на планеті. Однак у документі зазначено: Рада миру не матиме юрисдикції брати участь у місіях на території держав-членів або вимагати від них брати участь у певній місії з розбудови миру без їхньої згоди.
Кожна держава-член Ради миру матиме строк повноважень не більш як три роки від моменту набрання чинності Хартією з можливістю поновлення членства головою. Трирічний строк членства не поширюється на держави, які внесли понад 1 млрд дол. готівкою до Ради миру протягом першого року від дати заснування організації. З іншого боку, будь-який учасник має право негайно вийти з Ради миру, просто надіславши письмове повідомлення голові.
Рада миру збиратиметься не рідше ніж раз на рік, а також у додатковий час, якщо її голова вважатиме це за доцільне. Рішення ухвалюватимуть більшістю присутніх держав-членів, але за умови їх подальшого затвердження головою.
Голова Ради миру посідає центральне місце в управлінській структурі. Це надає організації специфічного монархічного відтінку. В Хартії чітко зазначено, що Дональд Трамп обіймає посаду першого голови Ради Миру. Він має виключні повноваження створювати, змінювати або розпускати дочірні організації та підкомітети, якщо це необхідно або доречно для виконання місії Ради миру. Голова завжди призначає свого наступника. Заміна голови може відбутися лише після добровільної відставки або внаслідок недієздатності, що визначається одноголосним голосуванням виконавчої ради, після чого призначений головою наступник негайно змінює його на посаді.
Також в управлінській структурі Ради миру передбачено існування виконавчої ради. Однак процедура її формування та спектр повноважень дуже схожі на дорадчі органи в епоху панування абсолютної монархії. Виконавчу раду обирає голова з лідерів світового рівня. Її члени обіймають посади протягом двох років із можливістю звільнення головою та поновлення на його розсуд. Виконавчу раду очолює головний виконавчий директор, висунутий головою та затверджений більшістю голосів виконавчої ради. Рішення виконавчої ради ухвалює більшість її членів, але з важливим уточненням: голова Ради миру має безумовне право вето.
Окремий розділ присвячений фінансовим аспектам. Видатки Ради миру покриваються добровільними внесками держав-членів.
Про те, що діяльність Ради миру навряд чи буде спрямовано передусім на приборкання агресорів, свідчить окремий розділ про правовий статус організації. У статті 6 зазначено: Рада миру та її дочірні установи мають правоздатність, яка може бути необхідною для виконання їхньої місії (включно з, але не обмежуючись правомочністю укладати контракти, купувати та розпоряджатися нерухомим і рухомим майном, ініціювати судові процеси, відкривати банківські рахунки, отримувати й виплачувати приватні та державні кошти, а також наймати персонал).
Монархічний дух документа відчувається навіть у розділі про вирішення внутрішніх суперечок. «Внутрішні суперечки між членами Ради миру, організаціями та персоналом щодо питань, пов’язаних із Радою миру, повинні вирішуватися шляхом дружньої співпраці відповідно до організаційних повноважень, встановлених Хартією, і для цих цілей голова є остаточною інстанцією (виділено Ред.), що визначає сенс, тлумачення та застосування цієї Хартії», — наголошується в тексті.
Цікавим є підхід до змін основних положень Хартії. Цю процедуру прописано так, щоб унеможливити демонтаж чи навіть незначну корекцію монархічної вертикалі правління в міжнародній організації. Зміни до Хартії може запропонувати виконавча рада або щонайменше третина держав-членів Ради миру. Запропоновані зміни розсилають усім державам-членам щонайменше за 30 днів до голосування. Такі зміни ухвалюють після схвалення більшістю у дві третини голосів Ради миру та затвердження головою. Поправки до розділів II, III, IV, V, VIII та X вимагають одноголосного схвалення Ради миру та затвердження головою.
Розділ X додатково підкреслює кишеньковий статус Ради миру при її голові. Рада миру розпускається в той час, який голова вважає за необхідне чи доцільне, або наприкінці кожного непарного календарного року, якщо голова не поновить її не пізніше, ніж 21 листопада такого року.
Дональд Трамп, безперечно, має рацію, коли говорить про неефективність провідних міжнародних організацій, створених минулого століття. Та запропонована ним модель Ради миру викликає справедливий скепсис у більшості світових лідерів. Оскільки дуже нагадує клуб для задоволення монарших амбіцій, а не реальний інструмент забезпечення миру у світі.