Папа Римський Франциск, про смерть якого Ватикан повідомив вранці 21 квітня, змінив обличчя сучасного папства більше, ніж будь-який попередник, відійшовши від пишноти та привілеїв, якими користувались його попередники. Однак ці запроваджені ним зміни та спроби зробити католицьку церкву більш інклюзивною та менш категоричною зробили його ворогом для консерваторів, пише Reuters.
Франциск став папою Римським у 2013 році та успадкував католицьку церкву в розколі. Обрання першого неєвропейця Папою лише посилило цей розрив. Найбільшою поляризація була у США, де консервативний католицизм часто змішувався з політикою.
Вороже ставлення консерваторів до папи Франциска стало публічним у січні 2023 року, коли стало відомо, що соратник попереднього папи Бенедикта, який у 2013 році пішов у відставку, нині покійний австралійський кардинал Джордж Пелл, був автором анонімної записки в 2022 році, в якій папство Франциска засуджувалося як «катастрофа». Ця заява демонструвала те, чого насправді хотіло консервативне крило у Римо-католицькій церкві.
Франциск призначив майже 80% кардиналів-виборців, які обиратимуть наступного папу. Це не гарантує, що його наступник продовжить його прогресивну політику, але збільшує такі шанси. Деякі експерти з Ватикану передбачають більш поміркованого і менш розбіжного наступника.
Під керівництвом Франциска оновлена конституція Ватикану дозволила будь-якому хрещеному мирянину-католику, включно з жінками, очолювати більшість департаментів у центральній адміністрації Католицької Церкви. Зокрема, він поставив на вищі посади у Ватикані більше жінок, ніж будь-який попередній папа, але не так багато, як хотіло прогресивне крило церкви.
Видання зазначає, що консерватори були незадоволені папою з самого початку через його неформальний стиль, його нелюбов до пишності та його рішення дозволити жінкам і мусульманам брати участь у ритуалі Великого четверга, який раніше був обмежений лише для чоловіків-католиків.
Вони выдкидали його заклики до Церкви бути більш привітними до ЛГБТ-людей, його схвалення умовних благословень для одностатевих пар та його неодноразові обмеження лише традиційної латинської меси. Франциск говорив, що консерватори зробили себе самоціллю і хотіли закути католицтво в «броню».
Консерваторів очолювали австралієць Пелл і американський кардинал Реймонд Лео Берк. У 2016 і 2023 роках вони подали публічні виклики, відомі як «Dubia» (сумніви), звинувачуючи Франциска в тому, що він сіє плутанину щодо моральних норм, а одного разу погрожував оприлюднити публічне «виправлення».
На конференціях вони публічно називали Франциска попередником антихриста та кінця світу. У відповідь папа говорив, що не хоче їх засуджувати та молиться, «щоб Господь заспокоїв їхні серця і навіть мої».
Однак у 2022 році Франциск втратив терпіння щодо лідерів консерваторів та позбавив Берка ватиканських привілеїв, включаючи субсидовану квартиру та зарплату. А також звільнив лідерів католицьких консерваторів у США.
Консерватори також обурило рішення Франциска визнати смертну кару неприйнятною в усіх випадках, його критика військової промисловості і його заклики до ліквідації ядерної зброї.
Натомість лібералів обурило те, що у 2020 році папа відхилив пропозицію дозволити деяким одруженим чоловікам бути висвяченими у священники.
Іще одним моментом для протистоянь в церкві були зусилля Франциска для відновлення довіри до Церкви після низки скандалів про сексуальне насильство духовенства, особливо щодо дітей.
У лютому 2019 року Франциск видав історичний указ, який притягує єпископів до відповідальності за сексуальне насильство або його приховування, і скасував «папську таємницю» для випадків насильства. Постраждалі, однак, заявили, що цього занадто мало.
Під час пандемії коронавірусу він запам’ятався одинокою молитвою на площі Святого Петра, під час якої закликав всіх сприймати кризу як випробування солідарності та нагадування про основні цінності.
Франциск також почав зміни в Курії Ватикану – центральній адміністрації Римо-Католицької Церкви, однак фінансових скандалів уникнути все одно не вдалось
У 2019 році Франциск підняв діалог католицької церкви з ісламом на новий рівень, ставши першим папою, який відвідав Аравійський півострів. Тоді консерватори РКЦ назвали його «єретиком» за підписання спільного документа про міжрелігійне братерство з мусульманськими лідерами.
Перша в історії папи поїздка до Іраку в березні 2021 року мала на меті зміцнити кращі відносини з ісламом, а також віддати належне християнам, чиї громади були спустошені війнами та Ісламською державою.
Від самого початку свого папства Франциск надіслав священикам і єпископам чіткі сигнали щодо того, якою він хоче бачити Церкву. Він заявив, що серед духовенства немає місця для «кар’єристів чи соціальних альпіністів», сказав кардиналам, що вони не повинні жити «як князі», і сказав, що Церква не повинна «проповідувати богослов’я» в пишних салонах, поки за рогом є бідні люди.
З Буенос-Айреса до Ватикану
Хорхе Маріо Берголіо народився 17 грудня 1936 року в родині італійських іммігрантів, які оселилися в Буенос-Айресі. Він отримав середньо-спеціальну освіту за фахом хіміка і деякий час працював техніком-хіміком у харчовій лабораторії. У віці 21 року він вирішив стати священиком та розпочав навчання в семінарії, а в 1958 році вступив до ордену єзуїтів. Після навчання у 1969 році був висвячений на єзуїтського священика та, швидко піднявшись до глави ордену в Аргентині.
Будучи архієпископом Буенос-Айреса в 2001-2013 роках, він часто конфліктував з урядом Аргентини, заявляючи, що йому потрібно приділяти більше уваги соціальним потребам.
Ставши першим папою з Латинської Америки 13 березня 2013 року, він водночас був першим єзуїтом на цій посаді, та першим папою, який сів на престол після відставки попередника.
Він взяв ім’я Франциск на честь Франциска Ассізького, святого, який асоціюється турботою про бідних і повагою до навколишнього середовища.
Папа Франциск уникав малинової, оздобленої хутром накидки, а також не носив золотого хреста, а користувався посрібленим хрестом, який був у нього з часів архієпископства у Буенос-Айресі.
Він також відмовився від червоних черевиків, які використовували його попередники. Він зберіг ті самі прості чорні туфлі, які завжди носив, і носив пластикові годинники вартістю 20 доларів.
Франциск відмовився від пишних папських апартаментів в Апостольському палаці Ватикану і продовжував жити у готелі, в якому поселився у 2013 році після приїзду на конклав. Новим центром Римо-Католицької Церкви стала сучасна резиденція Санта-Марта зі спільною їдальнею.
Так само до музею відправили куленепробивний папський лімузин, а Франциск почав їздити по Риму на синьому Ford Focus без засобів безпеки.
Папа Франциск та скандали про сексуальне насильство
2018 став жахливим роком для Франциска, насамперед через кризу навколо сексуального насильства в Церкві. Історія почалась після відвідин папою Чилі. Врешті, після ініційованого ним розслідування, за підсумками якого чилійських єпископів звинуватили у «серйозній недбалості» протягом десятиліть у розслідуванні звинувачень, всі 34 єпископи Чилі масово запропонували свою відставку. Папа погодив відставку семи, а згодом взагалі позбавив сану ще двох єпископів.
Згодом у відставку через звинувачення в сексуальних домаганнях пішов колишній архієпископ Вашингтона, округ Колумбія, а католицьку церкву США сколихнув звіт про 70 років насильства у церві в Америці.
Франциск користувався значним міжнародним авторитетом, в тому числі за ризиковані політичні ініціативи РКЦ. Він здійснив понад 45 міжнародних поїздок, включно з першими візитами будь-яким папою до Іраку, Об’єднаних Арабських Еміратів, М’янми, Північної Македонії, Бахрейну та Монголії.
У 2018 році Ватикан досяг знакової угоди про призначення єпископів у Китаї, за яку папу критикували консерватори.
У 2014 році посередництво Ватикану сприяло зближенню між США та Кубою.
Водночас його неспроможність допомогти припинити війну в Україні стала великим розчаруванням. З дня вторгнення Росії в лютому 2022 року він закликав до миру майже під час кожної публічної появи. Війна призвела до мінімізації відносини між Ватиканом і Російською православною церквою після критики Франциском патріарха Кирила.
Він також часто закликав звільнити заручників, захоплених бойовиками ХАМАС в Ізраїлі, але натомість критикував і військову кампанію Ізраїлю в Газі.