Орбан і Трамп – як Угорщина отримала виняток із санкцій проти російської нафти

В егоцентричному світі Трампа лідери іноземних держав змушені шукати свій особливий шлях до серця американського президента.
У Великій Британії апелюють до марнославства господаря Білого дому й організовують зустрічі з королівською родиною. У Фінляндії грають на любові Трампа до гольфа та його симпатії до президента країни Александра Стубба. У Сербії роблять ставку на бізнес-інтереси президента США й ухвалюють рішення про прискорене будівництво Trump Tower у Белграді на місці розбомбленої американцями будівлі Генштабу. В Угорщині ж чимдуж експлуатують дружнє ставлення Трампа до прем’єра Віктора Орбана.
Підсумки зустрічі з господарем Білого дому мали для угорського прем’єра як внутрішньополітичне, так і зовнішньополітичне значення: переговори демонстрували його міжнародну значущість, могли посилити позиції всередині країни та показати, що він здатний домовлятися зі світовими лідерами на рівних. Зокрема Орбан розраховував, що зустріч із Трампом дасть йому можливість домогтися звільнення Угорщини від американських санкцій на російську нафту.

Наприкінці жовтня США ввели санкції проти «Роснефти» й «Лукойла», щоби схилити Росію до закінчення війни проти України, а Путіна — до початку переговорів. Для орбанівської Угорщини, яка 2024 року отримала з Росії 74% свого газу та 86% нафти, це рішення стало шоком. За роки, що минули від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, уряд Орбана категорично відмовлявся диверсифікувати джерела та маршрути постачання енергоносіїв.
Угорщина отримує російські нафту й газ зі знижкою, що дає змогу стримувати ціни на опалення та електроенергію для домогосподарств. Рішення Вашингтона призвело б до стрімкого подорожчання бензину та зростання комунальних платежів. А це не тільки негативно вплинуло б на угорську економіку, а й позначилося б на рейтингу керівної партії «Фідес»: уже зараз її популярність нижча, ніж в опозиційної партії «Тиса», а наступні парламентські вибори — навесні 2026 року.
Крім того, Орбан не втрачає надії на те, що Трамп і Путін усе-таки зустрінуться в Будапешті. Впродовж тривалого часу угорський прем’єр виглядав парією серед європейських лідерів через свою антиукраїнську політику й тісні контакти з Кремлем, які тривають: улітку 2024 року він здійснив поїздку до Москви. Поява ж Орбана в компанії американського та російського президентів в угорській столиці має продемонструвати, що політика, яку він провадить, ефективна, і в теорії додати йому голосів виборців.
Проте Орбан, який багато поставив на зустріч на берегах Потомака, зробив ставку не лише на дружбу з Трампом. Напередодні візиту до Вашингтона угорська нафтогазова компанія Mol повідомила, що може замінити більшу частину постачання російської нафти паливом з інших джерел. Зокрема трубопровід із Хорватії може забезпечити до 80% потреби в нафті з альтернативних джерел у разі, якщо постачання російської нафти трубопроводом «Дружба» істотно зменшиться.
Крім того, за даними Bloomberg, як стимул для звільнення Угорщини від вторинних санкцій Орбан збирався запропонувати Трампу закуповувати у США скраплений природний газ і ядерне паливо для АЕС «Пакш-1», розбудовувати малі модульні реактори, а також нові військові та фінансові угоди. «Ми хочемо відкрити новий розділ у наших відносинах», — декларував Орбан.
Судячи з прес-конференції та витоків у ЗМІ, тактика угорців спрацювала, й візит Орбана до Вашингтона виявився продуктивним. Трамп не просто назвав Орбана «чудовим лідером», який правильно керує країною: угорський прем’єр домігся для своєї країни звільнення від санкцій США, тож відтепер Будапешт зможе й далі закуповувати енергоносії в Росії. За словами Орбана, також знято й американські санкції проти проєкту АЕС «Пакш-2», у якому бере участь Росія.
Крім того, Орбан заявив, що Трамп погодився підтримати економіку його країни в разі будь-яких спекулятивних атак. «Я уклав угоду з американським президентом про створення фінансового щита», — сказав Орбан. Він подав цю угоду як спосіб зменшити залежність від Європейського Союзу, який заморозив призначені для Угорщини більш як 20 млрд дол. через корупцію та проблеми з верховенством права.
Пояснюючи своє рішення про звільнення Будапешта від санкцій, Трамп повторив давню тезу представників уряду Орбана про те, що Угорщині «дуже важко отримувати нафту й газ із інших регіонів». Водночас очільник угорського МЗС Петер Сіярто стверджує, що країна «отримала безстрокове звільнення від санкцій». Проте представник Білого дому заявив Reuters, що США звільнили Угорщину від санкцій за імпорт російських нафти й газу на рік, а не безстроково. Це означає, що Угорщина принаймні має диверсифікувати свої джерела енергоносіїв.
Навіть це тимчасове звільнення, що демонструє непослідовність Трампа в політиці тиску на Росію, викликало в Кремлі схвальні коментарі.
«Прем’єр-міністр Віктор Орбан захищає Угорщину, домігшись звільнення від санкцій на російську нафту — завдяки чому угорці отримують найнижчі ціни на енергію в Європі. Тим часом антиросійська газова кампанія ЄС обійшлася Союзу більш як у 1,4 трлн євро, спричинила зростання рахунків за енергію, деіндустріалізацію… і посмішку фон дер Ляєн», — заявив один із кураторів російсько-американських переговорів, спецпредставник президента РФ Кіріл Дмітрієв.
Україну ж результати переговорів Орбана з Трампом дуже розчаровують, оскільки отримане Будапештом тимчасове звільнення від американських санкцій підриває зусилля Києва з обмеження фінансування російської воєнної машини завдяки експорту енергоносіїв. Адже будь-які винятки послаблюють економічний тиск на Москву й підривають стратегічну логіку санкцій, а отже, продовжують війну та збільшують кількість жертв серед українців.
Зрештою, сам факт того, що Орбан домігся поступок від Трампа, підвищує шанси угорського прем’єра на перемогу на парламентських виборах. Цей сценарій — не в інтересах Києва, оскільки уряд Орбана систематично блокує рішення Євросоюзу про надання Україні військової допомоги, перешкоджає відкриттю переговорних кластерів для вступу нашої країни до ЄС і використовує антиукраїнську риторику як інструмент внутрішньої мобілізації. Замість діалогу Будапешт знов і знов висуватиме різні вимоги, ігноруючи українські пропозиції.

Крім того, в разі перемоги Орбана антиукраїнський трикутник Словаччина—Чехія—Угорщина отримує реальний шанс на інституціоналізацію. Ця «трійка» набуде політичної ваги, непорівнянної з впливом кожної країни окремо. На відміну від розрізнених голосів, об’єднані зусилля цих країн мають набагато більше можливостей, аби перешкоджати реалізації проукраїнських ініціатив у межах ЄС і нав’язувати рішення, вигідні Кремлю.
* * *
Візит Орбана до Вашингтона — приклад того, як особисті зв’язки та популізм підміняють стратегічні принципи. Орбан отримав своє, нехай і тимчасове, але важливе звільнення від санкцій. Трамп продемонстрував готовність до ситуативних поступок, якщо вони відповідають його персональним симпатіям і політичним вигодам. А Путін — чергову тріщину в єдності Заходу, яку можна використовувати для подальшого розмивання підтримки нашої країни. Програє ж у всій цій комбінації Україна.