Оборона Європи – чому її варто зміцнювати
Щоб ефективно стримувати автократії, європейські держави мають покладатися на власні ресурси.
Між США та Європою існує “незламний зв’язок”, і перші “завжди залишатимуться дитиною” другої, — ці слова держсекретаря США Марко Рубіо були тепло сприйняті європейськими дипломатами під час його виступу на щорічній Мюнхенській конференції з безпеки 14 лютого.
У порівнянні з торішнім виступом віцепрезидента США Джей Ді Венса, який звинувачував Європу, а не Росію, у війні проти України, Рубіо обрав значно м’якший та доброзичливіший тон щодо трансатлантичних відносин, зазначає редакційна колегія газети The Times.
Саме тому аудиторія зітхнула з полегшенням. Втім, Рубіо не відмовився від ключового твердження адміністрації Трампа, що США та Європа керуються різними підходами, а не спільною метою — він просто висловив це більш ввічливо.
І це становить ризик для вільного світу: західноєвропейські демократії більше не можуть повністю покладатися на підтримку США і не повинні відмовлятися від захисту свободи перед імперською агресією Росії та захисту власного способу життя.
У прискіпливому аналізі промови Рубіо видно, що він вбачає Європу у стані цивілізаційного занепаду, під загрозою шкідливих внутрішніх сил та хвиль міграції. Адміністрація Трампа критикує Європу за надмірне регулювання, обмеження свободи слова та залежність від американської військової потуги.
Критика може бути обґрунтованою, але наслідки таких висновків небезпечні. Демократичні уряди справді можуть помилятися, але трансатлантичний альянс — це не бізнес-угода, де все обмінюється послугами, а порушення караються. Це спільна робота задля безпеки всіх учасників.
“Адміністрація Трампа частіше конфронтує з союзниками, ніж протистоїть автократичним противникам, що серйозно змінює міжнародні відносини і не на краще”, — додають в газеті.
Щонайменше Рубіо не поклав відповідальність за війну в Україні на європейські уряди, проте адміністрація Трампа постійно розглядає режим Путіна в Москві як легітимного партнера для переговорів, а не як жорстокого агресора. Рубіо помітно скасував зустріч із європейськими союзниками щодо України, нібито через проблеми з графіком, що не надало відчуття впевненості.
Редакційна колегія додає, що війна в Україні — це зовсім інший тип конфлікту. Тут йдеться про боротьбу добра і зла, і єдиною запорукою тривалого миру є перемога України. Дипломатія адміністрації Трампа підвищує напруженість, ставлячи під сумнів відданість Заходу і послаблюючи стримуючий ефект.
Протилежні голоси у дебатах США мають вагу. У заяві, опублікованій минулого тижня 16 високопоставленими військовими та дипломатами, наголошувалося, що НАТО — це не акт щедрості з боку Америки, а “стратегічна угода”, яка дозволяє США “залишатися найпотужнішою та економічно захищеною країною у світі при значно менших витратах, ніж якщо йти самому”.
Позиція адміністрації Трампа є історичною аномалією, але фактом залишається. Навіть після відходу Трампа з посади, відданість Америки Європі все ще буде під сумнівом. Запровадження мит проти союзників та погрози анексією їхньої території створюють радикальний прецедент.
Європейські уряди з міркувань зручності чи економії можуть спробувати скоротити свої зобов’язання і сподіватися на краще — це було б катастрофічною помилкою. Вони повинні зберегти здатність захищати себе та якнайшвидше забезпечити мінімальний оборонний бюджет у розмірі 5% ВВП щороку.
“Це буде дорого, але вартість стримування все одно менша за ціну, яку доведеться заплатити, якщо агресивні автократії отримають можливість безперешкодно досягати своїх цілей”, — підсумували в газеті.
Раніше у Reuters писали, що після погроз Трампа забрати Гренландію, Європа тільки зараз “готується не покладатися” на США. Європейські лідери вперше офіційно заговорили про власне ядерне стримування та незалежність від НАТО через політику Вашингтону.