На початку лютого 2026 року в НАТО оголосили про новий розподіл старших командних посад у командній структурі Альянсу – всі три оперативні командування мають перейти європейцям. Однак крім посад, НАТО перерозподіляє ще й відповідальність за боєготовність, зброю та гроші. І в новому розподілі відповідальності на перші позиції виходять не всі європейські союзники рівною мірою, а ті, кого у США бачать як опори континентальної оборони, пише у статті «Без України буде дорожче: чому нова оборонна модель НАТО потребує Києва» Олексій Іжак.
«Велика Британія отримує командування в Норфолку, тобто північний і атлантичний напрямок. Після зміни меж відповідальності наприкінці 2025 року до нього увійшли Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція та Велика Британія, але не країни Балтії, тож точніше буде говорити не про балтійський, а про північний центр тяжіння. Італія отримує командування в Неаполі, тобто південний театр», – пише автор.
Німеччина та Польша, додає Їжак, ділять командування в Брюнсюмі, яке відповідає за значну частину північного та східного простору Європи. Нідерланди у цьому випадку стають більш важливими як країна, де розміщений штаб. Бельгія за такого розподілу теж не буде окремим силовим лідером, але збереже системне значення як місце розташування штаб-квартири НАТО і стратегічного командування SHAPE поблизу Монса.
«Балтійські держави залишаються в центрі уваги на східному фланзі, але радше як передній край стримування, ніж як новий рівень командної влади. У Латвії Канада веде багатонаціональну бригаду НАТО, а в Литві Німеччина формує свою першу постійно розгорнуту закордонну бригаду з часів Другої світової війни», – пише Їжак.
Що стосується Румунії, то ця держава зберігає системну й майже незмінну роль: база Девеселу є частиною протиракетної оборони НАТО, а база Міхаїл-Когелнічану є одним із основних вузлів присутності союзників на чорноморському напрямку й одним із мультимодальних хабів для операцій США у Євразії.
Греція також не займає перші позиції в командній ієрархії. Проте країна все одно лишається критично важливою для американської логістики та присутності в морі через Суда-Бей та Александруполіс.
«На другому плані опиняються ті союзники, чия роль є вагомою, але не визначальною для нової архітектури. Болгарія стала помітнішою як частина південно-східного флангу: в ній розгорнуто багатонаціональну бойову групу НАТО, а сама країна важлива для союзної присутності в Чорноморському регіоні», – йдеться у статті.
Роль Хорватії, за словами Їжака, виглядає дещо скромнішою. Країна бере участь у східнофлангових і балканських місіях, але не є вузлом нової командної чи промислової системи. Як пояснює автор, значення Хорватії радше регіональне через Західні Балкани та внесок у багатонаціональні формати.
Водночас Угорщина та Словаччина також не отримують нової військової ваги. Однак ці дві країни формально зберігають можливість блокувати рішення через принцип НАТО щодо консенсусу, тобто кожне рішення має прийматися за спільної згоди.
«Щодо Франції, то вона не виходить на перші позиції в командуванні звичайною війною, бо взялася за інше: за той верхній стратегічний рівень, який США наразі не планують віддавати. Сам розподіл ролей свідчить про те, що США роблять ставку не на крайні позиції, а на європейський мейнстрим, тобто держави, готові давати війська, штаби, логістику, індустрію та політичну передбачуваність», – підсумовує Їжак.
Як писало видання Bloomberg, на липневому саміті в Туреччині цього року НАТО планує вивести європейську дискусію про безпеку за межі збільшення витрат на оборону, щоб зосередитися на тому, як країни Альянсу будуть спрямовувати інвестиції в технології, які визначають сучасну війну. За словами представників НАТО, під час підготовки до зустрічі лідерів країн Альянсу в Анкарі основна увага буде приділена більш ефективним інвестиціям у такі сфери, як технології безпілотників і системи на основі штучного інтелекту, а не в традиційне оборонне обладнання.