Мита США 2025 – Америка і Китай загострюють економічне протистояння – новини світу
Сергій Корсунський
Торговельна війна між США і КНР, яка протікає у режимі американських гірок, у самісінькому розпалі. З кожним раундом підвищення або скасування ставок дедалі важче зрозуміти, які мита діють, проти кого і на що, але відомо, що Amazon скасовує значну частину замовлень на товари, вироблені у Китаї, оскільки їхні ціни більше не влаштовують замовників. Геополітичне протистояння, якому вже кілька десятиліть, увійшло у гарячу фазу тарифної (поки що) ескалації. Але у нещодавньому інтерв’ю міністр оборони США Піт Гегсет зауважив: «Китайські гіперзвукові ракети можуть знищити американський авіаносець за 20 хвилин. Китай будує армію, яка спеціально готується знищити США. У кожній з ігор, які опрацьовуються у Пентагоні, США програють Китаю». Тож можна зробити висновок, що тарифна війна є одним з елементів (поки що) уникнення справжньої. Дональд Трамп пообіцяв збільшити витрати на оборону до 1 трлн дол. Це означає зростання приблизно на 140 млрд дол. То чому б Китаю за це не заплатити?
Пошукові алгоритми ШІ дають однозначну відповідь на запитання, яка тема домінувала у світових публікаціях у сфері геополітики протягом останніх 20 років? Це посилення потужності Китаю та протистояння Китаю і США на світовій арені. Відносини між двома сучасними світовими потугами не могли не загостритися, зважаючи, як свого часу підрахували аналітики American Enterprise Institute, на майже трильйон доларів тільки американських інвестицій у промислову базу КНР, що зростала на такому добриві небаченими темпами. Безглузді ідеї про можливу трансформацію КНР у демократичну потугу виявилися помилковими. Згадується відомий вислів (який учергове приписують Черчиллю), що американці завжди роблять правильні речі після того, як спробують усі інші.
Надзвичайно цікавими є коментарі щодо поточних подій кількох безпосередніх учасників геополітичного протистояння, які, попри всі складнощі, встигають робити бізнес по обидва боки Тихого океану. СЕО Apple Тім Кук відомий своїми непересічними здібностями із підтримки як Трампа, так і Сі Цзіньпіна. Після початку тарифної ескалації він визнав, що перенесення компаніями США своїх виробництв у Китай у технологічну еру було виправданим з економічного погляду. Проте воно було пов’язане, незважаючи на загальноприйнятний стереотип, не з дешевою робочою силою, а з найкращою комбінацією двох факторів — її кваліфікацією та концентрацією у конкретних місцях, де і розміщують виробництва постачальники Apple. Під час публічної дискусії на американському телебаченні Тім Кук підкреслив, що виробництво маків і айфонів потребує тонкої роботи з чутливими компонентами найвищої якості, і Chinese peasants, як назвав робочу силу КНР віцепрезидент Венс, найкраще за всіх уміють це робити.
Своєю чергою засновник і голова ради директорів Alibaba Group Джек Ма досить простими термінами пояснив американській публіці відмінність у підходах до розвитку національних економік у США і КНР. За його словами, у США вільні фінансові ресурси спрямовуються на Волл-стріт для спекуляцій з акціями, борговими зобов’язаннями та іншими фінансовими інструментами. У Китаї, за його твердженням, такого не відбувається і політика спрямована на інвестиції у виробництво та створення робочих місць.
Приблизно у такому ж ключі прокоментував ситуацію колишній міністр фінансів США Лоуренс Саммерс. Він виклав формулу торговельних відносин між США і КНР приблизно так: США обмінюють папірці, надруковані на американських банкнотних фабриках і нічим, крім зобов’язань казначейства, не гарантовані, на реальні товари, вироблені у КНР. Тому нинішня адміністрація має не заважати цьому процесу, а бути вдячною, що він усе ще відбувається. Фактично йдеться про реальне товарне забезпечення долара, який знеціниться, щойно припиниться його використання у торговельних операціях. Долар уже втрачає частину свого домінування в міжнародній торгівлі та фінансах. Його частка світових резервів знизилася до 58% торік від понад 70% два десятиліття тому, за даними МВФ.
Окрім довгого переліку суто економічних проблем, спричинених війною митних тарифів, варто визнати: неможливо силою примусити інвесторів переносити виробництва у США, якщо там просто не існує необхідних умов для ефективної роботи промислових підприємств сучасної технологічної ери. Нові фабрики чипів TSMC в Аризоні мають проблеми з персоналом, включаючи культурні зіткнення між тайванськими менеджерами та американськими робітниками. Тайванські інвестори мали чималі труднощі у забезпеченні кваліфікованою робочою силою та управлінні цим, здавалося б, пріоритетним проєктом.
Мита збирають держави, але платять їх компанії та споживачі. Рано чи пізно платники податків зрозуміють, що насправді йдеться не про системні рішення з ліквідації торговельного дефіциту і зі створення робочих місць, а просто про перекачування коштів із приватних гаманців у державні. Цілком можна спрогнозувати виникнення на цій основі конфлікту, який спричинить політичну і, враховуючи розмір задіяних економік, геополітичну кризу. Питання у тому, хто виявиться більш стабільним у такій ситуації — капіталістична економіка з елементами демократії, олігархії та нарцисизму чи комуністично-автократичний режим, заснований на потужному системному ідеологічному впливові та жорсткій системі влади?
Держава, яка захищає і навіть розширює своє право не тільки збирати податки, а й запроваджувати нові, повинна бути сильною. Але чи є сильною держава, де при владі перебувають люди, що не розуміють, жорстко критикують і намагаються руйнувати державні інституції, намагаються перевести процеси державного регулювання у режим простих і швидких рішень, що їх пропонують ніким не обрані невігласи, які отримали владні повноваження без їхньої законодавчої, не кажучи вже про конституційну, визначеності?
Сучасний Китай має стратегічну глибину протистояти зовнішньому тиску. Проблеми в економіці, яких неможливо приховати, не означають, що Комуністична партія Китаю не має плану протидії американським митним тарифам. Серед найбільш очевидних інструментів — розвиток суспільства споживання, тобто перенесення акценту на внутрішній ринок. Зокрема, як повідомило посольство КНР у США, Китай прискорить трансформацію п’яти головних міст — Шанхая, Пекіна, Гуанчжоу, Тяньцзіня та Чунціна — у центри споживання світового рівня та створить глобально привабливі роздрібні середовища в рамках останніх кроків країни щодо збільшення споживання. Крім того, Китай різко активізував дипломатичні контакти з основними торговельними партнерами, пропонуючи пошук спільних рішень проти тарифного тиску. Євросоюз уже погодився на проведення у Пекіні саміту ЄС—КНР у липні цього року. Раніше Сі Цзіньпін відмовився їхати на саміт у Брюссель, хоча йшлося про ювілейну зустріч з нагоди 50 років відносин Європейського Союзу і КНР. Тепер він запросив лідерів ЄС у Китай, і вони приїдуть. Ситуація стрімко змінилася.
На думку японських експертів, США наразі програють не тільки Росії, як це видно з останніх «переговорів» спеціального посланника Трампа Стіва Віткоффа з Путіним, але і КНР. Не тільки Панамський канал, а навіть стратегічний порт Хайфа в Ізраїлі нині в руках Китаю. Ним керує компанія SIPG, що належить китайському уряду. Останніми роками цей порт зайняв 88% ринку морських вантажоперевезень в Ізраїлі, і китайці мають намір значно його розширити. Слабкість американської дипломатії та відсутність критичного сприйняття економічних реалій ставатимуть дедалі очевиднішими і спонукатимуть залежні від США країни шукати альтернативи.
У Білому домі вважають, що мита на товари, які виробляються у КНР, у тому числі для американських компаній, платитимуть саме китайці. Але це не так, оскільки власниками кінцевого продукту є компанії США. Під час першої каденції Трампа та за часів Байдена Штати і Піднебесна вели переговори і знайшли певні шляхи до порозуміння. Китай навіть погодився дещо збільшити імпорт американських товарів, зокрема аграрної продукції. Нині ці домовленості стали історією. Ба більше, як з’ясувалося, насправді не так легко знайти готовий товар із позначкою «зроблено в США» для постачання на китайський ринок. Більшість американських компаній постачають у КНР товари, вироблені в інших країнах Азії, у тому числі з компонентів, вироблених у Китаї. Так працює глобальний ринок.
Тим часом адміністрація Трампа і надалі його розхитує. Ще у суботу мита на смартфони, комп’ютери та іншу електроніку діяли, а у неділю Трамп їх скасував. 20 категорій продуктів, включаючи напівпровідники, сонячні батареї, плоскі телевізійні дисплеї, флеш-накопичувачі, карти пам’яті, що використовуються для зберігання даних, очевидно, звільняються від 125% тарифу, запровадженого Трампом на китайський імпорт, і від 10% базового тарифу на імпорт з інших країн. Apple своє отримав. Черга за Tesla.