Казахстан прагне дистанціюватися від Росії та перетворитися на новий цифровий хаб Євразії, згідно з аналізом Bloomberg.

На заваді цьому стоїть корупція та авторитаризм. А ще серйозний вплив Москви.

Казахстан прагне стати високотехнологічною країною середнього рівня між Росією та Китаєм і докладає всіх зусиль для залучення іноземних інвесторів, повідомляє Bloomberg.

Агентство зазначає, що історія нинішньої столиці Казахстану Астани є показовою. 25 років тому місто, розташоване в центральноазіатському степу, ледве існувало. Його архітектура складалася з похмурих радянських будівель. Сьогодні Астана – це сучасні споруди, спроектовані відомими архітекторами з усього світу.

Створення нової столиці стало продуманим кроком у державотворенні протягом десятиліть після здобуття незалежності в 1991 році. Переміщення столиці мало продемонструвати Москві, що північний степ Казахстану належить казахам, а не росіянам.

«Занепокоєння Назарбаєва щодо національного суверенітету було виправданим. У 2014 році президент Росії Владімір Путін фактично назвав Казахстан штучною країною, заявивши, що Назарбаєв «створив державу на території, яка ніколи не мала державності», – нагадує видання.

Протягом багатьох років Росія була найбільшим торговим партнером Казахстану. Наразі цю позицію зайняв Китай, але Москва досі контролює трубопровід, через який Казахстан експортує нафту, що становить 25% державних доходів.

«Проте, якщо історія та географія Казахстану надали йому вагомі підстави для захисту свого суверенітету, то сучасна геополітична нестабільність відкриває можливості для країни без виходу до моря з населенням майже 21 мільйон, щоб зменшити свою залежність від Росії», – йдеться в матеріалі.

Казахстан роками дотримувався «багатовекторного» підходу у міжнародних відносинах, намагаючись підтримувати добрі дипломатичні зв’язки з обома своїми потужними сусідами – Росією та Китаєм, а також зі США, Туреччиною та Європою. Центральним елементом цього є просування «Серединного коридору» (Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут), де Казахстан позиціонує себе як частину безпечного та надійного транзитного маршруту, що з’єднує Схід із Заходом вздовж стародавнього Шовкового шляху. Цей маршрут, що проходить з Китаю через Казахстан, через Каспійське море до Європи, дозволяє країні диверсифікувати свої комерційні партнерства. Лише за останні сім років обсяг вантажоперевезень Транскаспійським міжнародним транспортним маршрутом зріс у п’ять разів.

Події в інших країнах також підтвердили правильність підходу Казахстану. Війна між Росією та Україною дозволила країні вийти на нові ринки в Європі, водночас слугуючи центром для російської торгівлі, яка перенаправляється через західні санкції. Казахстан продовжує залучати західний капітал, зокрема як потенційне альтернативне джерело критично важливих корисних копалин для Китаю. Серед тих, хто зацікавлений у природних ресурсах, є консорціум, підтримуваний родиною Трампа, який прагне розробити можливості видобутку вольфраму. Протягом останніх кількох місяців перебої зі світовими поставками нафти через війну в Ірані збільшили попит на казахстанську нафту, відкривши нові ринки в Азії, тоді як закриття Ормузької протоки підвищило інтерес до Серединного коридору.

Водночас Казахстан намагається диверсифікувати свою економіку за межами ресурсів та створювати можливості для молодого населення, 50% якого молодше 30 років. Зокрема, уряд обрав штучний інтелект як національний пріоритет. А для спрощення бюрократії була впроваджена система електронного урядування.

Казахстан не лише створив спеціальне міністерство штучного інтелекту та цифрових послуг, але й вимагав від кожного відомства призначити заступника міністра, відповідального за цифровізацію. Штучний інтелект був повністю інтегрований до шкільної програми для підготовки 100 000 цифрових інженерів та навчання 1 мільйона громадян для роботи у сфері штучного інтелекту.

Серед понад 2000 стартапів в Астані близько чверті є іноземними. Їх приваблює пропозиція 0% податку на прибуток підприємств, дозволи на проживання для цифрових кочівників, субсидії на робочі та житлові приміщення, а також безкоштовний доступ до двох потужних кластерів суперкомп’ютерів, які підприємства можуть використовувати для навчання та масштабування моделей штучного інтелекту.

Уряд також активно інвестує в цифрову інфраструктуру: він стверджує, що може запропонувати наддешеву енергію всього за 2,5 цента за кіловат-годину — порівняно із середнім показником по ЄС у 18,3 цента за кВт-год. Тим часом, Міжнародний фінансовий центр Астани, розташований поруч із центром штучного інтелекту та побудований за зразком Дубайського DIFC, покликаний залучити іноземний капітал, пропонуючи інвесторам безпеку англійського права, що контролюється англійськими судами.

Аналітики Bloomberg зазначають, що ця зосередженість на цифровізації вже приносить результати. Водночас вони підкреслюють, що це зовсім не гарантує Казахстану успіх. Останній залежатиме від залучення іноземного капіталу та утримання талантів, і обом цим перешкоджає відсутність надійного верховенства права та свободи преси. Корупція є досить серйозною проблемою для Казахстану — країна займає 96-е місце зі 182 країн за Індексом сприйняття корупції Transparency International за 2025 рік, на рівні з Ефіопією та трохи вище за Колумбію.

Інвестиції також стримуються високими витратами на капітал. Місцеві процентні ставки складають 18%, що зумовлено високою інфляцією. Проблеми з енергозабезпеченням та водопостачанням також заважають зростанню.

Однак підтримка багатовекторного підходу Казахстану вимагає складного внутрішнього балансування. У 2022 році це призвело до протестів у країні, які влада змогла придушити лише за допомогою Росії. Але Токаєву довелося визнати проблеми та провести певні реформи, зокрема обмежити повноваження президента одним терміном. Критики реформ стверджують, що вони ще більше обмежили громадянські свободи та посилили владу президента.

«Модель Токаєва щодо створення Казахстану як процвітаючої, незалежної та диверсифікованої середньої держави ближча до інституційного авторитаризму Китаю та країн Перської затоки, ніж до західної ліберальної демократії — напрямок, який багато хто в громадянському суспільстві вважає невтішним. Ситуація з громадянськими правами з 2022 року погіршилася, але реформи мають запевнити інвесторів у впорядкованому наступництві та довгостроковій стабільності, за умови, що Токаєв справді піде у відставку після закінчення терміну його повноважень у 2029 році. Крім того, у дедалі нестабільнішому світі, де навіть найрозвиненіші західні економіки несуть значні політичні ризики, західний капітал може розглядати виклики, що виникають через інституціоналізовану авторитарність, як просто черговий набір ризиків, з якими потрібно подолати труднощі», – резюмує автор матеріалу.

Спробу Казахстану перетворитися з нафтодержави на високотехнологічну середню країну, здатну процвітати в роздробленому світі, він називає малим, але не неможливим.