Після успішної військової блокади Ормузької протоки, Іран звертає увагу на одну з прихованих артерій світової економіки: підводні кабелі, які проходять під цим водним шляхом і забезпечують величезні обсяги інтернет-трафіку та фінансових операцій між Європою, Азією та Перською затокою, повідомляє CNN.
Іран планує стягувати плату з провідних світових технологічних компаній за використання підводних інтернет-кабелів, що проходять через Ормузьку протоку. Іранські медіа натякають, що трафік може бути перерваний, якщо компанії не виконуватимуть ці вимоги. Минулого тижня законодавці в Тегерані обговорили ініціативу, яка може стосуватися підводних кабелів, що з’єднують арабські країни з Європою та Азією.
“Ми запровадимо плату за використання інтернет-кабелів”, — заявив минулого тижня представник іранських збройних сил Ебрахім Золфагарі.
ЗМІ, пов’язані з Корпусом вартових ісламської революції, повідомили, що план Тегерана щодо отримання доходів вимагатиме від таких компаній, як Google, Microsoft, Meta та Amazon, дотримання іранського законодавства, а компанії, які володіють підводними кабелями, повинні будуть сплачувати ліцензійні збори за їх прокладання. При цьому права на ремонт та обслуговування будуть надані виключно іранським компаніям.
Невідомо, як Тегеран може змусити технологічних гігантів підкоритися, оскільки їм заборонено здійснювати платежі на користь Ірану через суворі санкції США. Як наслідок, компанії можуть сприйняти нові заяви Ірану радше як риторику без реальних наслідків.
Проте іранські ЗМІ поширювали завуальовані погрози, попереджаючи про можливість пошкодження кабелів, що може завдати шкоди глобальному обміну даними на трильйони доларів США та вплинути на інтернет-зв’язок у всьому світі.
Підводні кабелі є основою глобального зв’язку, передаючи більшість світового інтернет-трафіку та даних. Удари по ним вплинуть не лише на швидкість інтернету, а й можуть загрожувати банківським системам, військовому зв’язку та хмарній інфраструктурі штучного інтелекту.
Погрози є частиною стратегії іранського режиму, спрямованої на демонстрацію його впливу на Ормузьку протоку та забезпечення власного виживання, що є основною метою Тегерана в цій війні, вважає експерт Bloomberg Economics Діна Есфандіарі.
“Режим хоче створити ризик настільки великих втрат для світової економіки, що ніхто не наважиться знову атакувати Іран”, — зазначає Есфандіарі.
“Ланцюгова цифрова катастрофа”
Через Ормузьку протоку проходять кілька основних міжконтинентальних підводних кабелів. Через тривалі ризики для безпеки, пов’язані з Іраном, міжнародні оператори навмисно уникали іранських вод, зосередивши більшість кабелів у вузькій смузі вздовж оманського боку водного шляху, за словами дослідника у Habtoor Research Center Мостафи Ахмеда.
Однак два з цих кабелів, Falcon і Gulf Bridge International (GBI), проходять через іранські територіальні води, — зазначив Алан Молдін із телекомунікаційної дослідницької компанії TeleGeography.
Іран прямо не заявляв про намір пошкоджувати кабелі, але через своїх чиновників, законодавців та пов’язані з режимом ЗМІ неодноразово говорив про намір покарати союзників Вашингтона в регіоні. Це виглядає як новий метод асиметричної війни, розроблений режимом для “ударів” по сусідам.
Озброєний бойовими водолазами, невеликими підводними човнами та підводними дронами, Корпус вартових ісламської революції може становити загрозу для підводних кабелів, і будь-яка атака може призвести до “ланцюгової цифрової катастрофи” на кількох континентах.
Сусіди Ірану в Перській затоці можуть зіткнутися з серйозними перебоями в інтернет-з’єднанні, що потенційно вплине на критично важливий експорт нафти та газу, а також на банківську сферу. За межами регіону Індія може зазнати значного впливу на свій інтернет-трафік, що загрожує мільярдними збитками.
“Ця протока є ключовим цифровим коридором між азійськими центрами обробки даних, такими як Сінгапур, та деякими точками виходу кабелів у Європі”, — зазначив Ахмед.
Будь-які перебої можуть уповільнити фінансові операції та транскордонні транзакції між Європою та Азією, а в деяких регіонах Східної Африки можуть виникнути проблеми з доступом до інтернету.
А якщо союзники Ірану вирішать застосувати подібну тактику в Червоному морі, наслідки можуть бути значно гіршими.
У 2024 році три підводні кабелі були пошкоджені, коли судно, уражене союзниками Ірану єменськими бойовиками-хуситами, зачепило якорем дно моря під час затоплення, що призвело до перебоїв у майже 25% інтернет-трафіку в регіоні, за оцінками компанії HGC Global Communications із Гонконгу.
Хоча наслідки пошкодження кабелів можуть бути значними на Близькому Сході та в деяких азійських країнах, компанія TeleGeography зазначає, що кабелі, які проходять через Ормузьку протоку, становили менш як 1% світової міжнародної пропускної здатності станом на 2025 рік.
“Кабельні війни” не є чимось новим
Практика пошкодження підводних кабелів зв’язку має історію, що налічує майже два століття, починаючи з 1850 року, коли через Ла-Манш було прокладено перший телеграфний кабель. Одним із перших кроків на початку Першої світової війни стало перерізання британськими силами ключових телеграфних кабелів Німеччини, що позбавило країну зв’язку зі своїми військами.
Більшість сучасних пошкоджень кабелів призводять до незначних перебоїв, оскільки оператори можуть швидко перенаправити трафік через інші мережі. Проте будь-яке масштабне пошкодження сьогодні матиме значно більші наслідки, ніж у телеграфну епоху, з огляду на майже абсолютну залежність світу від потоків даних, що проходять через ці кабелі.
Експерти зазначають, що війна в Ірані також може серйозно ускладнити спроби ремонту кабелів, оскільки судна технічного обслуговування повинні залишатися на місці протягом тривалого часу для усунення несправностей. Ситуацію ускладнює те, що з п’яти суден технічного обслуговування, які зазвичай працюють у цьому регіоні, лише одне залишається в Перській затоці.
Іранські ЗМІ подають пропозицію щодо стягнення плати за прокладання підводних кабелів через іранські води як таку, що відповідає міжнародному праву, посилаючись на Конвенцію Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року, яка містить положення, що регулюють питання підводних кабелів.
Хоча Іран підписав цю конвенцію, але не ратифікував, юридична спільнота вважає її обов’язковою відповідно до звичаєвого міжнародного права. Стаття 79 Конвенції передбачає, що прибережні держави мають право встановлювати умови для прокладення кабелів або трубопроводів, які проходять через їхню територію або територіальні води.
Іранські ЗМІ вказують на Єгипет як на прецедент. Каїр використовує стратегічне розташування Суецького каналу для розміщення численних підводних кабелів, що з’єднують Європу та Азію, отримуючи щорічно сотні мільйонів доларів у вигляді транзитних та ліцензійних зборів.
Але Суецький канал є штучною водною артерією, прокладеною через територію Єгипту, тоді як Ормузька протока є природним водним шляхом і регулюється іншою правовою базою.
“Звісно, щодо наявних кабелів Іран має дотримуватися умов договору, укладеного під час їх прокладання. Але стосовно нових кабелів будь-яка держава, зокрема Іран, може самостійно вирішувати, чи можна прокладати кабелі в її територіальних водах і за яких умов”, — заявила професорка міжнародного права Школи східних і африканських досліджень Лондонського університету Іріні Папаніколопулу.
На тлі зростання ризиків відновлення війни після повернення президента США Дональда Трампа з Китаю, Іран дедалі частіше сигналізує, що має у своєму розпорядженні потужні інструменти впливу, які виходять за межі військової сили. Нові погрози підкреслюють важливість Ормузької протоки не лише для експорту енергоносіїв. Тегеран прагне перетворити свою географічну перевагу на довгострокову економічну та стратегічну потужність.
Ситуація навколо Ірану залишається в небезпечній невизначеності. Який шлях обере Трамп — тиск, переговори чи нову ескалацію? В’ячеслав Ліхачов у статті “Ні війни, ні миру: три сценарії Трампа для Ірану” розповідав, чому жоден із варіантів не виглядає простим і безболісним.