Протягом більше ніж трьох років президент Росії Владімір Путін використовував ядерні погрози як основний інструмент проти західної підтримки України. Поразки на полі бою? Тоді звучали попередження про “червоні лінії” та Третю світову війну.
І це спрацювало. Обережний, поступовий підхід адміністрації колишнього президента США Джо Байдена до військової допомоги частково формувався через страх перетнути межу, встановлену Путіним.
Але ситуація змінилася. Ядерна риторика Путіна не тільки не змогла залякати президента США Дональда Трампа, але й мала настільки негативний ефект, що Кремль був змушений поспішно відмовитися від своїх погроз. Фактично, це може бути момент, коли ядерний шантаж Путіна нарешті втратив свою силу, вважає Ігор Десятніков — американський глобальний макростратег і фондовий менеджер, який народився в Україні.
Ця тенденція зберігається з 2022 року. Коли восени того року українські сили розгромили російські війська під Харковом і Херсоном, ядерні погрози Москви були настільки тривожними, що директор ЦРУ Білл Бернс пізніше зізнався: існувала “реальна загроза” застосування тактичної ядерної зброї. Кожного разу, коли Захід розглядав можливість постачання сучасної зброї Україні, Росія видавала страшні попередження, які адміністрація Байдена сприймала серйозно.
Автор додає, що спочатку Трамп піддався на ту саму тактику. Протягом дев’яти місяців Путін переконував його, що перемога Росії є неминучою, водночас затягуючи його в свої мирні переговори. Віцепрезидент США Джей Ді Венс відкрито застерігав від початку Третьої світової війни. Трамп відкладав введення серйозних санкцій, щиро вірячи, що стриманість принесе мир.
Але до жовтня ілюзія зникла. Телефонна розмова з Путіним 16 жовтня закінчилася тим, що Трамп оголосив про плани проведення саміту в Будапешті для пошуку врегулювання. Кілька днів по тому, після того як міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров висунув жорсткий ультиматум держсекретареві США Марко Рубіо, Трамп відмовився від цієї ідеї.
Кілька днів по тому, розчарований і рішуче налаштований змусити Путіна вести серйозні переговори, Трамп ввів свої перші серйозні санкції проти російських нафтових гігантів “Роснєфть” і “Лукойл”.
Якою була відповідь Росії? Драматичний маневр, який більше виглядав як відчайдушний крок, ніж стратегічний. Коли традиційна дипломатія не давала результату, Москва знову звернулася до ядерного шантажу, але цього разу з абсурдним відтінком.
Спершу — “Буревісник”, ядерна крилата ракета, про яку Путін оголосив 26–27 жовтня. Далі меседжі стали ще дивнішими: Путін відправив до Вашингтона свого економічного посланця Кіріла Дмітрієва, який не має жодного стосунку до військового апарату, щоб продемонструвати цю “унікальну зброю”.
“Міністр фінансів США Скотт Бессент відкрито висміяв Дмітрієва на CBS News, назвавши його “російським пропагандистом”. Коли американські члени Кабінету відкрито сміються над російськими посланцями у національному ефірі, ви втрачаєте не лише аргумент — ви повністю програєте психологічну гру”, — стверджує Десятніков.
Коли хід із “Буревісником” провалився, Путін посилив ставки. 29 жовтня він представив торпеду “Посейдон”, нібито здатну спричинити 500-метрові радіоактивні цунамі, здатні знищити прибережні американські міста.
Трамп неправильно зрозумів, що саме Росія випробовувала. “Посейдон” та “Буревісник” використовують ядерні двигуни, а не ядерні боєголовки. 30 жовтня Трамп наказав Пентагону негайно відновити випробування ядерної зброї — чого не робили з 1992 року.
Стратегія Кремля дала зворотний ефект. Прессекретар Кремля Дмітрій Пєсков поспішив уточнити, що Росія випробовувала не боєголовки, а двигуни, що є непрямим визнанням того, що їхні погрози спровокували неправильну реакцію. Тактика, яка раніше паралізувала рішення Заходу, тепер спричиняє саме ту ескалацію, яку мала стримувати.
І це не поодинокий випадок. “Чудо-зброя” Росії часто виявляється невдалою. Візьмемо, наприклад, танк Т-14 “Армата”, представлений у 2015 році. Росія планувала побудувати 2300 таких танків. Вони виготовили менше 20, і жодного з них не було розгорнуто в Україні, навіть попри те, що в боях вони втратили понад 4000 танків.
Міжконтинентальна балістична ракета РС-28 “Сармат” (“Сатана II”) провалила вже чотири випробування підряд; тест у вересні 2024 року залишив 60-метровий кратер на місці старту. Путін нещодавно визнав, що ракета “ще не введена у стрій”. Навіть новіша ракета “Орєшнік” існує лише у мізерних кількостях — Україна вже знищила одну з трьох відомих систем.
“Схема очевидна: ядерний шантаж Путіна спирається на показові демонстрації зброї, яка або не працює, або не може вироблятися масово, або майже не існує поза пропагандистськими відео. Коли ваш кращий танк ніколи не застосовується, ракети постійно виходять з ладу, а економічні посланці рекламують військові технології, стримування виглядає радше театром”, — переконаний автор.
Підхід Трампа був хаотичним, можливо, навіть необачним. Але він розкрив блеф Путіна. Трамп не дотримувався обережності, якої дотримувався Байден, і нагадав Путіну, що стратегічна перевага США, особливо в ядерному стримуванні, є беззаперечною. І вперше звичні залякувальні методи не спрацювали — вони дедалі менше лякають Захід.
“Це не означає, що ядерна загроза зникла. Але це означає, що найнадійніший важіль впливу Путіна — стратегічне залякування, замасковане під двозначність — втратив свою силу. Він більше не має такого ж впливу у Вашингтоні. І, що найважливіше, він більше не має такої ж аудиторії”, — підсумував Десятніков.
Нагадаємо, в The Telegraph зазначали, що Захід все ще не готовий протистояти ядерній агресії Путіна. В газеті додають, що Альянс не має узгодженої стратегії щодо протидії російській ядерній загрозі.